|
|
   |
Летiла лелека, летiла здалека,
Летiла iз гаю до рiдного краю.
Вона мандрувала, летiла по свiтi,
Шукала мiстечко, гнiздечко щоб звити.
Вже серце болить,
вже не тримають крила,
Вона ж все летiла... летiла... летiла...
Шукала лелека подвiр’я i хату,
Щоб затишно було її пташенятам.
Аж ось Україна... Та де ж тiї села?
Де ж гомiн людський?
Де ж та пiсня весела?
Зустрiли лелеку розваленi хати,
А люди пiшли кращу долю шукати.
Заплакала гiрко нещасна лелека:
— Навiщо ж ви, люди, подались далеко?
Сумують за вами подвiр’я i хати...
Що ж змусило вас iншу долю шукати?
Елена Глызь