|
|
   |
Всмiхнулась осiнь вiями дерев.
Зронила непомiтно сльози щастя.
Цей сум пречистий щойно лиш почався,
А бiль у серцi цвяшками дере...
Iще не розписали журавлi
Печальними автографами небо,
I срiбно-павутиновi жалi
Вуаль не загубили вересневу,
Iще бринить мелодiя медiв...
I день такий — що хочеться лiтати!
А сад парчевi ризи вже надiв —
Осiнню службу править коло хати.
Ксения Мариченко