|
|
   |
Коли тобi, бува, здається,
Що зникла вся жага буття,
Поглянь, як промiнь сонця ллється,
Як вiн пробуджує життя.
Без нього колiр лiта згас.
З’явивсь вiн, мов не було лиха,
Заяскравiло все зараз.
Без нього лiс марнiє тихо,
В людини у життєвiй долi
Те свiтло, сонце золоте —
Бажання жити, сила волi,
Любов, повага, — все святе.
Все те, що робить iз iстоти
Людину, сповнену чуттiв...
Порозмiрковуй, друже: хто ти
Та як ти жити захотiв?
Чесноти тi в душi плекай,
Зла уникай, не треба бути в пiдлiй змовi,
Тодi розквiтне в твому серцi пишний гай,
Що повний свiтла, доброти й любовi.
Життя своє цiни за кожну мить,
Бо бiлу обiцяє чорна смуга.
Такий контраст i вчить тебе цiнить,
Згадай мої слова, коли на серце туга.
Та сила свiтла дух вражає,
Поглянь, прислухайся, зажди!
Нехай в душi твоїй палає
Цей промiнь щастя назавжди!
Єлена Осипович, учениця СШ № 69