Первое дежурство на «горячем телефоне» после долгого перерыва, вызванного войной… Четыре месяца ужаса, страха, ярости, сопротивления, неверия и веры. Нет, контакт с вами, читателями, мы не теряли. Звонки были — по разным поводам. И, к слову, призываю продолжать общаться — вне формата «горячего телефона». Наболело? Есть вопрос? Нужна консультация? Звоните! В начале недели, когда готовится четверговый номер, мы всегда на месте...
Ці слова сьогодні лунають у різних куточках світу. У багатьох країнах Західної Європи, Америки, Австралії і Ближнього Сходу ви почуєте приблизно однакові історії про те, як і чому люди з України — Києва, Бучі, Ірпеня, Херсона, Маріуполя, Миколаєва тощо — змушені були покинути напризволяще свої домівки, аби знайти притулок в інших країнах, де безпечно, а значить, не вибухають снаряди, не руйнують святині, не гинуть близькі…
Стрічки новин з фронту та свідчення очевидців з першого дня підступного російсько-го вторгнення в Україну переповнені кричущими фактами відверто звірячої поведінки російської солдатні по відношенню до населення територій, що були тимчасово окуповані ними...
Двадцать четвертого февраля, незадолго до 5 часов утра, город был разбужен жутким грохотом. Вскоре выяснилось: взрыв прогремел на окраине Новой Каховки, в расположении воинской части, где много лет стояли украинские ракетчики. Правда, позже стало известно, что с территории заблаговременно были выведены полностью и личный состав, и вооружение, в том числе ракеты...
Передо мной очередная книга Григория Гончарука. Кто-то может упрекнуть меня. Мол, имеет ли право профессор-технарь Еримичой давать оценки изданиям профессора-историка Гончарука. Разрешите возразить. Каждый читатель имеет право на мнение о прочитанной книге, и никто не может это запретить. Это — во-первых...
Песня эта была очень популярной в советское время. Исполнялась не только на торжественных мероприятиях, но и в обычной жизни. Затем слегка подзабылась...
Все больше в мире сочувствующих Украине, болеющих за нее. И помогающих. В прошлом номере газеты мы рассказали о помощи, поступившей из США, от бывшей одесситки, преподавательницы математики школы на Пересыпи Аси Львовны Архангородской и ее друзей. Присланную сумму мы доверили другу и автору нашей газеты, ресторатору Ирине Ангеловой. С первых дней войны ресторан «У Ангеловых» готовит обеды для военнослужащих, а также для четырех десятков бабушек, которым нелегко приходится в это время...
Слушай сюда, братик. С тобой говорит твоя старшая сестра. Тебе не нравится украинский язык, тебе не нравится башкирский язык, тебе не нравится бурятский язык, тебе не нравится язык северных народов? Тогда мы тебе все объясним на одесском языке...
Мені 18 років. Я роблю безуспішні спроби домовитися то з бабусею, то з мамою, то з лікарями будь-яким чином уникнути від армії. В результаті потрапляю у військову школу кухарів у Сімферополі. Для цього достатньо було просто підняти руку, коли запитали, хто вміє готувати. Так, звісно, готувати я вмів завжди...
Мені 18 років. Я роблю безуспішні спроби домовитися то з бабусею, то з мамою, то з лікарями будь-яким чином уникнути від армії. В результаті потрапляю у військову школу кухарів у Сімферополі. Для цього достатньо було просто підняти руку, коли запитали, хто вміє готувати. Так, звісно, готувати я вмів завжди...
