Десятки років тому представники сирійської громади приїхали до Одеси, українського міста, з відкритим серцем. І з простою метою: навчатися та згодом продовжити свій життєвий шлях. Тоді приїзд до Одеси сприймався як тимчасовий етап, пов’язаний з освітою та пізнанням нової країни...
Футбол в Україні пішов на зимову перерву, але вболівальники канікул не мають. Леонід Павлович Мажаєв, Віктор Опанасенко, Олександр Миколайович Піскунов та багато інших наполегливо просять поділитися останніми новинами, що стосуються улюбленої команди. Оглядач «Вечірньої Одеси» Орест ІЗМАЙЛIВ зібрав відомості, які цікавлять наших читачів, і сьогодні постарається задовольнити їхню цікавість...
Тридцятого вересня в нашому місті трапилась трагедія. За один день загинуло одразу десятеро людей. І це не від військових дій, не від обстрілів, не від прильотів ракет та шахедів. Ці люди просто потонули внаслідок негоди, внаслідок інтенсивних опадів та затоплень вулиць...
Мене звати ЗіМа Єва, скорочено від прізвища Зінчук-Машевська. Я студентка другого курсу журналістики та соціальних комунікацій в Ягеллонському університеті у Кракові...
Одеса залишається в авангарді розвитку науки. Так, в місті створено організацію «Якість — наше майбутнє». Для популяризації знань між коледжами, де вивчається дисципліна «Управління якістю продукції», щорічно проводяться брейн-ринги на тему: «Наше майбутнє — висока якість та новітні технології», на яких присутні, крім учасників, ще й велика кількість вболівальників...
В номері за 20 березня «Вечірня Одеса» анонсувала цю подію: унікальний захід «Спротив через культуру — від Марселя до Одеси», ініціатором якого виступив почесний професор загальної та порівняльної літератури університету Екс-Марселя пан Алексіс Нуселович. Співорганізатором виступив Офіс «Одеса — місто літератури ЮНЕСКО». Підтримали захід мерії Марселя та Одеси, мерії 4-го та 5-го округів Марселя, Alliance francaise d’Odessa, Асоціація «Братерство Франція —Україна Прованс», «Майстерня художників в еміграції», Рух Place Publique...
Уже цілий рік маю відчуття, ніби мене посадили на два стільці, до того ж не запитавши, чи комфортно так сидіти за моєї субтильної комплекції, та ще й гроші за квитки вимагають за обидва надані місця. Уточнюю: я зараз — не про крісла в театрі, кінотеатрі або навіть у цирку. Хоча все, що відбувається, і в дійсності — ну просто «цирк». Щоправда, зовсім не смішно...
У перші дні великої війни, коли все тільки починалося, хтось з іноземних колег запитав: чи дійсно я припускаю, що росіяни будуть гатити по історичних центрах Києва, Харкова, Одеси чи Львова?
Почну з нагадування. Газета «Вечірня Одеса» має сайт. Там щочетверга публікується свіжий номер. Також на редакційному сайті є архів, де можна знайти публікації, починаючи з 2004 року. Під газетними матеріалами читач може залишити свій коментар. Для нас, журналістів «Вечірки», наявність зворотного зв’язку дуже важлива...
Мій батько був військовим льотчиком, і тому сім’я мандрувала по різних місцях Союзу. Влітку мене відправляли на батьківщину предків — у мальовниче село з романтичною назвою Коханівка, що на Ананьївщині Одеської області...
