День жалоби у зраненому місті

Щоночі ворог додає адреси біди у мирній Одесі. Нищить, руйнує, вбиває. В офіційних зведеннях правоохоронних органів той жах, який відбувається, має назву «воєнні злочини російської федерації проти мирного населення». Ну а як висловлюється у бік ворога саме населення, достатньо почитати в коментарях у соцмережах — слів ніхто не добирає.

Cудячи з повідомлень Оперативного командування «Південь», свого смертоносного заліза неадекватний сусід для Одеси не «жаліє»: «Станом на ранок 27 січня 2026 року протиповітряною обороною півдня України збито/подавлено 47 ворожих БпЛА типу Shahed, Гербера та безпілотників інших типів, з яких 34 — над Одещиною. Упродовж дня 27 січня знищено 17 ворожих ударних БпЛА.

У ніч на 28 січня збито/подавлено 31 ворожий БпЛА типу Shahed, Гербера та дронів інших типів, з яких 29 — над Одещиною».

Ніч з понеділка на вівторок була не просто безсонною, а й дуже руйнівною і трагічною. Більше десяти влучань, особливо дісталось Хаджибейському, Пересипському та Приморському районам, зруйновані та напівзруйновані будинки, дитячий садок і учбовий заклад. Пожежі, вибиті вікна, пошкоджені автомобілі. Усе місто з надією слідкувало за аварійно-рятувальними роботами в одному з будинків — під завалами шукали людей. Знайшли тіла трьох загиблих…

Наступної ночі, 28 січня, ворог продовжив свою чорну справу у Київському районі. Під ударами опинились житлові будинки, релігійна споруда. Травмовано троє людей, 21-річний хлопець отримав осколкове поранення, його госпіталізовано, він у стані середньої тяжкості. Ще двом чоловікам (67 та 80 років) надано необхідну допомогу на місці.

Середа, 28 січня, була офіційно оголошена днем жалоби у зв’язку з трагедією, яка сталася в ніч на 27 січня внаслідок ворожої масованої атаки на Одесу ударними БпЛА та призвела до загибелі людей. Вкотре траурні стрічки на приспущеному прапорі міста.

Люди гинуть, отримують важкі поранення, а про розповсюджений у цю війну діагноз «гостра реакція на стрес» годі й говорити — він у нас у всіх. Ціль ворога — цивільні люди — така очевидна. А світ продовжує споглядати.

Дора Дукова