|
|
   |
Отже, новий 2025 рік вступив у свої права. Не маю сумніву, що в новорічну ніч у нас у всіх було одне головне спільне бажання. Щоб 2025-й став роком перемоги. І тоді всі наші мрії про повернення до мирного життя (ціну якого, виявляється, ми не знали), всі наші плани та прагнення, які накопичилися за три роки війни, стануть реальністю.
Тому дозвольте щиро побажати вам, наші дорогі читачі, здоров’я та сил — нам буде чим зайнятися у мирній Україні, яка відроджується.
Користуючись можливістю, хочу ще раз подякувати всім, хто був із «Вечірньою Одесою» минулого року. Судячи з результатів передплатної кампанії, багато хто з вас залишився передплатниками газети і в 2025-му. Щиро вітаємо нових читачів. Знаю, що серед вас є ті, хто читав «Вечірку» 20—30 років тому, а потім з якихось причин вийшов із кола наших однодумців. Чи батьки виписували «Вечірню Одесу», а діти вже перейшли на читання електронних ЗМІ. Але, мабуть, настає момент, коли хочеться не лише читати новини про події одним рядком, а розуміти, чому ці події відбуваються.
Не приховую — минулий рік виявився важким для нашої газети. Щоправда, переглянувши статистику Національної спілки журналістів України, зрозумів, що третій рік війни став випробуванням на міцність для більшості друкованих засобів масової інформації. Багато газет оголосили про припинення своєї діяльності. Причини — зрозумілі. Видавати газету — це витратна справа. У незалежних видань, як-от «Вечірня Одеса», не так багато джерел фінансування. Це рекламна діяльність, доходи від передплати та реалізація газети в роздріб.
Зрозуміло, що під час війни всі ці джерела суттєво обміліли. Але ми продовжували працювати. Керуючись одним завданням: третій рік «Вечірня Одеса» сумлінно веде літопис героїчної боротьби українського народу за свою незалежність, за право жити у вільній країні.
Ми зобов’язані продовжувати цю роботу далі. До перемоги. Бо це — вимога часу. Адже як потім писатимемо історію перемоги? За заголовками з телеграм-каналів? За всієї поваги до цього джерела інформації…
А потім прийде мирне життя, в якому «Вечірня Одеса» також знайде своє місце.
Так, у всьому світі сфера друкованих видань переживає кризу. Але газети не помруть, якщо будуть охочі їх читати.
Що «Вечірка» збирається робити, щоб зберегти читача? Насамперед продовжувати розповідати про те, що по-справжньому цікавить людей. Аналізувати те, що відбувається у місті, в країні, у світі. Розкривати причинно-наслідкові зв’язки. Це складне завдання. Газета розрахована на того споживача, який під час читання інформації йде далі заголовка та першого абзацу.
Безумовно, багато минулих тем не втратили актуальності й у новому році. Так, на публікацію про зустріч журналістів газети із читачами у центральній міській бібліотеці імені І. Франка (номер газети за 9 січня) надійшов відгук. Читачка запитує: чи ми видаватимемо книгу з матеріалів, об’єднаних рубрикою «Наш двір»? І чи взагалі передбачається продовження цього проєкту?
Зізнаюся, ці питання чуємо не вперше. Але якщо раніше проєкт «Наш двір» мав суто ностальгічне забарвлення, надаючи можливість тим, хто жив у старій Одесі, згадати, яким було місто півстоліття тому, знову перейнятися неповторним одеським духом, то сьогодні, коли місто переживає процес історичної ревізії, що супроводжується тим, що разом із водою виплескують і дитину, розповіді про двори набувають іншого сенсу.
А саме — яким ми хочемо бачити улюблене місто після перемоги? Що з історичного минулого Одеса збереже? Чи зможемо ми говорити про рідне місто, як про унікальне, неповторне, особливе? А, може, взагалі треба буде вже не «виділятися»?
Безперечно, перед містом стоїть дуже непросте завдання. Перше — увібрати в себе весь новий історичний досвід, який дає ця страшна війна, віддати належне та зберегти на віки пам’ять про тих одеситів, хто воював, віддав життя, хто волонтерував, хто не поїхав і працював — вирощував хліб, будував будинки, прокладав дороги, лікував людей. Але при цьому зберегти пам’ять про минуле, про те, що Одесу зробило Одесою.
Мабуть, ця тема буде головною для нашої газети цього року.
Олег Суслов