|
|
   |
Добігає кінця 2024 рік. Думаю, цікаво проаналізувати, якою мірою виправдалися ті події, які передбачалися в «Одеському астрономічному календарі» на цей рік, і які трапилися сюрпризи та несподіванки.
Слід зазначити, що у цьому році вийшов 25-й випуск оновленого «Одеського астрономічного календаря». До 2019 року головним редактором був директор обсерваторії, професор В. Г. Каретніков, а з 2020 року співредакторами стали Н. І. Кошкін та автор цієї статті.
Примітно, що «Одеський астрономічний календар» з’явився у 1919 році завдяки ініціативі академіка Олександра Яковича Орлова, директора Одеської астрономічної обсерваторії. Видавався календар до 1924 року. Обсяг його був невеликий, він містив лише відомості про майбутні астрономічні події (сонячні та місячні затемнення, видимість Сонця, Місяця, планет). Проте свого часу це було новаторське видання. У 2025 році астрономічна громадськість відзначатиме 145 років від дня народження О. Я. Орлова, який реалізував чимало програм, необхідних для розвитку Одеси, включаючи єдину геодезичну мережу, на основі якої велося багато років будівництво у всьому місті.
Сонячні затемнення цього року продемонстрували всю різноманітність можливостей, відбувалися вони в період підвищеної сонячної активності. 8 квітня відбулося повне сонячне затемнення, смуга якого пройшла територією США. Чудово було видно всі фази затемнення, включаючи діамантове кільце і велику корону, що оточує Сонце. Вночі глядачі змогли побачити на небі Юпітер, Венеру та унікальну комету Понса — Брукса, що пролітає поблизу Землі.
Наступне кільцеве сонячне затемнення відбулося 2 жовтня, але зібрало набагато менше глядачів, оскільки спостерігалося в Антарктиді, Південній Америці та на островах Тихого та Атлантичного океану. Місячні затемнення 25 березня і 18 вересня виявилися не такими вражаючими, оскільки були приватними і не призводили до помітного почервоніння місячного диска. Це можна побачити на знімках, які зробила НАСА.
Продовжуючи сонячну тему, зверну увагу, що цей рік став роком екстремального максимуму сонячної активності. На Сонці відбувалася велика кількість потужних сонячних спалахів, викиди потоків частинок досягали Землі і викликали магнітні бурі та красиві полярні сяйва. Малинове сяйво неба відзначалося навіть у Одесі. Причому неодноразово!
Особливо потужні магнітні бурі відбулися 10—11 травня і 11 жовтня, вони були віднесені до екстремальних. Загалом цього року сталося 35 магнітних бур. Одеса знаходиться в зоні магнітної аномалії, та ефекти прояву магнітних бур тут мають особливий характер. На обсерваторії «УРАН-4» Радіоастрономічного інституту в Маяках та магнітній обсерваторії «Одеса» Інституту геофізики НАНУ у Степанівці проводились протягом усього року вимірювання проявів магнітних бур.
Цього року астрономів порадували три яскраві комети. Одна з них, Понса — Брукса, була відкрита далекого 1812 року. Комета повертається до Землі кожні 70 років. На знімках цієї комети добре було видно обертання її ядра, в якому виверглися кріовулкани, що викидають струмені крижаних частинок. Також вразила астрономів активність комети Швассмана — Вахмана, яка літає на орбіті між Марсом та Юпітером. Відкрито комету в 1927 році. Період її звернення становив 14 років, а ядро комети має рекордні розміри 60 км. Комета отримала назву «Диявольська». Із-за вивержень криовулканів, що б’ють з її поверхні, комета виглядала рогатою. Епізодичні виверження кріовулканів призводили до збільшення її яскравості, тож її було добре видно з Землі в телескопи.
Сенсацією року стала комета, відкрита китайською астрономічною обсерваторією Цзицзіньшань (Пурпурна гора) та системою огляду неба ATLAS (телескопом, розташованим у ПАР). Під час прольоту поблизу Сонця у комети утворився гарний «антихвіст». Комета стала найяскравішою за останнє десятиліття. З 11 по 20 жовтня комета Цзицзіньшань — ATLAS була видна неозброєним оком із Північної півкулі — тисячі спостерігачів повідомили про свої спостереження комети без використання оптики. Комету добре було видно й у листопаді.
Загалом упродовж року поблизу Сонця пролетіло 79 комет, видимих за допомогою телескопа. Цікаву фразу знайшов у книзі «Комети: мандрівники Сонячної системи» Девіда Х. Леві: «Комети схожі на кішок: у них є хвости, і вони роблять те, що хочуть». І це справді так.
«Зоряні дощі», чи метеорні потоки, пройшли цього року точно за розкладом. Максимум останнього зіркового дощу Урсіди трапився 22 грудня, і він тривав до 26 грудня.
Сьогодні відомо, що «зіркові дощі» — це частинки хвостів комет, які розсіюються її орбітою. Комета може бути далеко, але Земля, перетинаючи її орбіту, випаровує частинки комети, утворюючи «зірку, що падає». Сьогодні відомо близько 500 «зіркових дощів», а про їхніх прабатьків-комет відомо, що таких всього близько двадцяти. Виходить, що дослідження орбіт «падаючих зірок» дозволить нам дізнатися, де знаходяться комети — їхні батьки. Це, у свою чергу, дозволить нам оцінити ступінь можливої небезпеки при поверненні цих комет до Землі.
Повний огляд найяскравіших космічних та астрономічних подій 2024 року буде представлений в Одеському планетарії на території астрономічної обсерваторії ОНУ ім. І. І. Мечникова у парку імені Т. Г. Шевченка у передноворічній програмі в суботу, 28 грудня, о 16 годині.
Подробиці в інтернеті: https://www.facebook.com/planetarium.odessa, https://www.instagram.com/planetarium_odessa/.
Запис на відвідування за тел. (098) 328-70-11, (093) 005 61-87.
Михайло РЯБОВ. Голова Одеського астрономічного товариства