|
|
   |
Об’єднати зусилля всіх учасників освітнього процесу, надати всебічну допомогу, навчити об’єктивно оцінювати свою роботу та самовдосконалюватися — важливі завдання управління Державної служби якості освіти в Одеській області, яке було створено у липні 2019 року.
Чи завжди освіта відповідає державним стандартам, як закладам освіти стати конкурентоспроможними — про це наша розмова з керівником регіонального управління Мариною Малік.
— Понад два роки ви очолюєте дане управління, чим близька вам філософія роботи нової служби?
— У мене чималий досвід роботи на освітянській ниві. Здобувши спеціальність учителя географії в ОДУ імені І.І. Мечникова, працювала в одеських школах. Після аспірантури трудилася у методичному центрі управління освіти Одеської міськради. Пройшла шлях від спеціаліста до начальника відділу освіти Малиновської райадміністрації м. Одеси. У 2012 році обійняла посаду першого заступника директора департаменту освіти і науки Одеської облдержадміністрації. Протягом трьох років очолювала територіальний відділ освіти Приморського району. Отримала другу вищу освіту — закінчила ОРІДУ НАДУ при Президентові України, згодом захистила кандидатську дисертацію, маю ступінь кандидата педагогічних наук.
У липні 2019 року були утворені територіальні підрозділи Державної служби якості освіти України. Одеська область одна з перших, де запрацювали управління. Пройшовши конкурс, стала керівником регіонального підрозділу служби на Одещині.
Філософія роботи нової служби мені близька. Для України, зазначу, це була зовсім нова структура. Новий закон «Про освіту», який було прийнято у 2017 році, змінив уявлення та підходи до розвитку освіти в Україні. Уперше було визначено, що таке якість освіти та якість освітньої діяльності.
Державна служба якості освіти України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через міністра освіти і науки та який реалізує державну політику у сфері освіти, зокрема з питань забезпечення якості освіти й освітньої діяльності, здійснення державного нагляду (контролю) за закладами освіти щодо дотримання ними законодавства. Служба опікується питаннями дотримання якості освіти та освітніх стандартів у дошкільній, загальній середній, позашкільній, фаховій передвищій освіті, а також допомагає закладам освіти підвищувати якість освітньої діяльності та формувати довіру суспільства до кожного закладу освіти зокрема та української освіти в цілому.
Як ми взаємодіємо? У кожного — своя функція. Директор розбудовує якісну школу, робить усе можливе, аби заклад освіти працював із дотриманням вимог законодавства та виконував державні стандарти. Кожен із батьків має знати — держава гарантує якість освіти, а завдання директора — забезпечити втілення визначених державою стандартів.
Ключову роль у цьому процесі відіграють й територіальні громади. У них — не менш важливе завдання: забезпечити створення належних умов для розвитку закладів освіти, їх фінансування.
Завдання ж зовнішнього оцінювання освітньої діяльності закладів освіти покладені сьогодні на Державну службу якості освіти України та її територіальні органи. Таким чином, забезпечується об’єктивність та неупередженість даного процесу.
— У чому секрет успіху якісного функціонування системи освіти?
— Для того, щоб система освіти функціонувала якісно, її варто аналізувати у двох напрямках. Перший — коли система сама себе аналізує. Для цього Державною службою якості освіти України спільно з експертами ініціативи «Система забезпечення якості освіти», що впроваджується в межах проєкту «Супровід урядових реформ в Україні» (SURGe) підготовлено «Абетку для директора» — посібник для керівників закладів загальної середньої освіти з розбудови внутрішньої системи забезпечення якості освіти. Цей посібник містить детальні рекомендації, як розбудувати цю систему та провести самооцінювання, аби вдосконалити свою роботу.
Державна служба якості освіти України працює у другому напрямку — оцінює систему ззовні. Під час зовнішнього оцінювання закладів освіти використовуємо різні методи збору інформації: опитування (анкетування, спілкування з педагогами, учнями, батьками), спостереження (за освітнім середовищем, навчальними заняттями), вивчення документації. В Одеській області вже є заклади освіти, де результати внутрішнього самооцінювання співпали з нашими оцінками їхньої діяльності.
— Звичну для багатьох державну атестацію шкіл замінили на інституційний аудит. Чи стане нова процедура оцінювання роботи навчальних закладів запорукою майбутнього вдосконалення української освіти?
— Інституційний аудит покликаний не карати, а підтримати школи, показати їм, як стати кращими. Це — зовнішнє оцінювання роботи школи, під час якого незалежні експерти вивчають освітні та управлінські процеси. Варто зазначити, до процедури інституційного аудиту залучаються не лише спеціалісти нашого управління, а й незалежні експерти. Стати експертом може кожен досвідчений педагог — керівник закладу освіти чи його заступник, учителі, які пройшли відбір і навчання. Під час аудиту експерти мають виняткову можливість подивитися на свій заклад освіти крізь призму іншого, в якому проходить аудит, взяти на озброєння позитивний досвід.
У день закінчення інституційного аудиту заклад освіти отримує акт, складений за результатами перевірки дотримання вимог законодавства у сфері освіти, в якому чітко зазначається, чи були порушені законодавчі норми — чи є ліцензія; чи дотримуються в закладі освіти порядку зарахування та відрахування учнів; чи дотримані вимоги при організації інклюзивного навчання; чи вистачає вчителів та виконується навчальний план тощо. Крім того, через 15 днів після завершення інституційного аудиту, керівництво закладу освіти та його засновник отримують підготовлені експертною групою висновок про якість освітніх та управлінських процесів у закладі освіти та рекомендації щодо їх поліпшення.
Процедура проведення аудиту поки що законодавчо прописана для шкіл, невдовзі її запровадять й для дошкільних та позашкільних закладів освіти. І кожен заклад освіти хоча б один раз на десять років має пройти аудит.
— Фахівцями вашої служби також проводиться пілотна процедура сертифікації педагогів. Чим вона відрізняється від атестації?
— Раніше вчитель, професійно зростаючи, проходив тільки атестацію безпосередньо у своєму закладі освіти. Будемо відверті — не завжди все було об’єктивно та прозоро, особливо у невеликих колективах, де вчителі, по суті, оцінювали один одного. Пілотна процедура сертифікації педагогів, яка започаткована у 2019 році, — це добровільна, незалежна процедура оцінювання діяльності вчителя відповідно до визначених державою професійних компетентностей. Поки що сертифікація охоплює лише вчителів початкової школи та передбачає декілька етапів: тестування (на кшталт ЗНО), самооцінювання й вивчення досвіду роботи вчителя незалежними експертами.
Цьогоріч близько 50 педагогів Одещини дійшли до ІІІ етапу сертифікації. Наразі чекаємо його результатів. За результатами проведення сертифікації, педагоги отримують й матеріальний бонус — 20 відсотків надбавки до посадового окладу.
Можу сказати, що педагогами позитивно сприймається ця нова для України процедура.
— Зміна моделі надання освітянських послуг з очної на дистанційну через спалах захворюваності на COVID-19 навесні минулого року стала для педагогічних колективів одним із найсерйозніших випробувань. Як ви оцінюєте роботу з організації процесу навчання та якість надання освітніх послуг закладами освіти Одещини?
— Дійсно, це був виклик не лише для закладів освіти Одещини, а й для усієї педагогічної спільноти України. Завдяки старанням педагогів тепер навчання відбувається у синхронному та асинхронному режимах, використовуються освітні платформи, а не лише конференції у Zoom. Формуються банки даних уроків, аби учні у будь-який зручний час могли опанувати навчальний матеріал.
Наразі досить популярним для окремих закладів освіти є варіант часткового навчання для старшокласників в онлайн-режимі незалежно від карантинних обмежень. Це дозволить розвантажити найбільш переповнені школи та розмістити молодші класи у вільних приміщеннях, а старшокласників навчить більшій самостійності.
Проте, варто зазначити, є ще чимало проблем з організацією процесу такого навчання. У деяких районах області відсутній швидкісний інтернет, важко організувати участь в онлайн-уроках дітей з багатодітних чи малозабезпечених сімей. Хочу подякувати педагогам, які намагаються звести до мінімуму вплив таких проблем на процес навчання, та закликати засновників враховувати ці проблемні питання при формуванні стратегій розвитку громад.
— Чи вдається вирішувати назрілі проблеми закладів освіти, коли чиновники часто-густо дорікають на відсутність коштів…
— Змінилося законодавство, громади отримали чимало повноважень. Там, де є розуміння, що освітній заклад відіграє ключову роль у розвитку громади, не дорікають на відсутність коштів, а докладають максимум зусиль, аби школа була сучасною, безпечною та комфортною. Для прикладу, в Авангардівській громаді для розвантаження переповненої гімназії за ініціативи її засновника, який розуміє важливість створення належних умов для забезпечення якісної освіти, завершується будівництво нового сучасного корпусу. Лише у такому тандемі — секрет успіху громади і закладу освіти.
— Здійснюючи державний нагляд за діяльністю закладів освіти щодо дотримання ними вимог законодавства, які порушення виявляєте найчастіше?
— Бувають випадки, що заклад освіти не має ліцензії. Це, в основному, трапляється через те, що автоматична процедура ліцензування комунальних шкіл, що мала стартувати ще в 2017 році (після набрання чинності Закону України «Про освіту»), «пробуксовує» на різних етапах: від подання відповідних документів органу ліцензування до їхнього розгляду та прийняття відповідного рішення.
Виявляємо порушення при реалізації освітньої програми: навчальний план та розклад уроків складено таким чином, що учні перевантажені. Або навпаки, діти позбавлені можливості вивчати якийсь предмет, бо немає вчителя чи приміщення. У кожного закладу освіти є свій сайт, адже це вимога часу. І адміністрація повинна подбати про наповнення онлайн-ресурсу, публікуючи документи та інформацію, передбачені статтею 30 Закону України «Про повну загальну середню освіту».
— Які проєкти незабаром плануєте втілити в життя?
— Ми націлені на підтримку розбудови внутрішньої системи закладів освіти. На допомогу керівникам закладів освіти Державною службою якості освіти України розробляється модуль «Самооцінювання» в інформаційній системі «EvaluEd». Сподіваємося, що невдовзі проведення цієї процедури, а особливо — узагальнення та оцінювання зібраної інформації, відбуватиметься автоматично, з урахуванням рекомендацій. На базі Рішельєвського ліцею планується розпочати апробацію цього інструменту. Завдяки розробленому функціоналу, директору буде легко провести самооцінювання, а нам — інституційний аудит. Наразі активно працюємо над тим, аби процедурою самооцінювання було охоплено й дошкільні, позашкільні та професійно-технічні заклади освіти. Також незабаром Державна служба якості освіти України опікуватиметься акредитацією програм для фахової передвищої освіти — коледжів, які працюють на теренах кожної області. Звісно, намагаємося залучити якомога більше вчителів, які ділитимуться своїм досвідом та напрацюваннями, беручи активну участь у сертифікації педагогічних працівників. Адже всі наші зусилля спрямовані на покращення якості освіти та освітньої діяльності.
Сергій ПЄНЯЄВ