|
|
   |
Незважаючи на те, що їжа у всі часи була важливою для людей, початок нового століття приніс серйозні новації в розумінні її ролі в глобалізованому світі. Останні кілька років і в Україні, вслід за закордонням, почали активно і на повний голос говорити про феномен поєднання дипломатії та спеціалітетів національної кухні і розглядати їжу як інструменти популяризації національної культури та країни в цілому. Особливого «перцю» цьому питанню надали «гастрономічні війни» за квас, вареники та особливо борщ, що збурили громадськість далеко за межами України та активізували культурні обміни між спеціалістами з України та з-за кордону.
От і жовтень поточного року приніс нові зустрічі — 12—13 жовтня за сприяння America House (Одеса) та Одеської обласної державної адміністрації відбулись цікаві зустрічі провідної експертки з кулінарної дипломатії, гастродипломатії та соціальної гастрономії Йоганни Мендельсон Форман з дипломатами і держслужбовцями, туроператорами й кулінарами, студентами й науковцями про те, як їжа може стати інструментом дипломатії та покращення інвестиційного клімату регіону.
Учасники обговорювали питання: чи стала їжа своєрідним інтернетом XXI століття, та яку силу вона має для того, щоб поєднати нас у всесвітньому масштабі? яким чином інструменти державного управління були адаптовані громадянами для популяризації місцевої культури харчування? як просувати регіон завдяки гастрономії?
На перший погляд, це дуже прості питання, але над пошуками відповідей на них працюють дуже серйозні й потужні науковці та організації. Прекрасно це демонструє своїм послужним списком ведуча зустрічі, яка охоче ділилась з присутніми своїми думками і напрацюваннями.
Йоганна Мендельсон Форман є провідною експерткою з кулінарної дипломатії, гастродипломатії та соціальної гастрономії, ад’юнкт-професоркою Школи міжнародної служби Американського університету (Вашингтон, США), докторкою філософії Вашингтонського юридичного коледжу Американського університету. Як експертка, Йоганна має великий досвід роботи із ООН, в Агентстві США з міжнародного розвитку (USAID), та з Світовим банком.
Для тих, хто не дуже в темі, підкажу, що термін «gastrodiplomacy» вперше використано у 2002 році виданням «The Economist» для визначення способу просування тайської ідентичності у світі у рамках Глобальної програми розповсюдження тайської їжі через міжнародну мережу ресторанів національної кухні. В електронному словнику «World Wide Words» термін «gastrodiplomacy» cтали визначати, як діяльність зі створення позитивної репутації держави через просування національної кухні.
Як і Йоганна Мендельсон Форман, колишній ізраїльський дипломат Пауль Роковер теж розділяє кулінарну дипломатію та «gastrodiplomacy», вважаючи, що остання «поєднує форми культурної та кулінарної дипломатії з державним брендингом і є актом завоювання умів та сердець через шлунок, використовуючи кулінарні шедеври країни та національну впізнаваність бренду». А кулінарна дипломатія використовується лише як інструмент дипломатичного протоколу.
Спільний прийом страв створює емоційний зв’язок між людьми всупереч мовним бар’єрам, сприяє виникненню прийнятних моментів для виголошення тих чи інших слів, допомагає «переварити угоди», що укладаються як між людьми, так і між державами. Згадайте, що фраза «Переламати хліб» у Біблії позначила таїнство Євхаристії та стала символом єднання християн і зближення людей.
Але сучасна дипломатична практика багата й прикладами, коли лідери окремих держав відмовлялися «розділити хліб» з іншими через різні конфлікти, агресію. У червні 2014 року світова преса довго іронізувала над двома дипломатичними вечерям, які змушений був провести президент Франції Ф. Олланд під час святкування річниці висадки союзницьких військ у Нормандії. «У четвер ввечері Франсуа Олланд безумовно не залишиться голодним. Він буде вечеряти двічі — спочатку з президентом США Бараком Обамою, потім з главою РФ Володимиром Путіним», — писала британська газета The Telegraph. — Це буде виклик з точки зору травлення і логістики, але він стане найбезпечнішим дипломатичним рішенням для французького президента», — продовжувала вона, оскільки через анексію Криму Росією лідери держав G7 відмовилися зустрічатись з Путіним.
До речі, навіть звичайні кулінарні шоу можуть стати прикладом великодержавницької політики Росії. Пригадаємо випадок на одному з кулінарних шоу російського телебачення, коли ведучий Іван Ургант, готуючи страву, сказав в ефірі: «Я порубав зелень, як червоний комісар жителів українського села». Звертаючись до гостя програми, він додав: «Ви почистили мій клинок», на що той зі сміхом відповів: «Я просто останки жителів ... струшую». Українські глядачі були шоковані сказаним, вітчизняне МЗС навіть направило РФ дипломатичну ноту, в якій зазначалося про неповагу до мільйонів жертв тоталітарного режиму. Ургант згодом вибачився, твердячи, що «просто сказав дурницю й навіть не міг припустити, що сказаний... невдалий жарт може викликати таку гостру реакцію в Україні і... може спровокувати міжнародний скандал».
Отже, і кулінарна дипломатія і «gastrodiplomacy» давно стали важливим інструментом зовнішньої політики, а світова та національні кухні — ключами до взаєморозуміння та співпраці між народами. Українці теж вже зрозуміли важливість просування свого національного продукту в світі. Саме тому у жовтні 2020 року стараннями відомого кулінарного експерта, шеф-кухаря і телеведучого Євгена Клопотенка експертна рада з питань нематеріальної культурної спадщини при Міністерстві культури та інформаційної політики України внесла український борщ до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини. А вже 30 березня 2021 року номінаційне досьє «Культура приготування українського борщу» попрямувало до Парижа для включення до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО.
В різних регіонах України дослідниками та власниками бізнесів також ведуться пошуки локальних страв та особливостей кулінарної культури, що можуть зацікавити туриста і сприяти покращенню інвестиційного потенціалу регіону. Все потужніше для презентації наробок використовуються різноманітні соціальні платформи мережі Інтернет — від Youtube до Інстаграм. Все більше вони стають значущим чинником формування і трансляції уявлень про те, якою повинна бути їжа та культура її споживання в Україні.
«У глобалізованому світі наша національна їжа є одним із важливих драйверів нашої ідентичності та ефективним інструментом комунікації. Вона стає нашою другою мовою, допомагає розповісти світові про те, які ми є. Тож, частуючи гостей стравами української кухні, робимо це із гордістю та смаком», — говорить дослідниця галицької кухні, стипендіатка програми ім. Фулбрайта у 2019—2020 роках Маріанна Душар, яка втілює в життя проєкт «Seeds and Roots. Ukrainian Culinary Heritage Project».
А зустріч з Йоганною Мендельсон Форман в Одесі завершилась спільним дегустуванням дуже смачного справжнісінького українського червоного борща, який і став об’єднавчим і комунікативним засобом для усіх присутніх і яскраво продемонстрував гостинність і відкритість українців, їх готовність до дружнього діалогу.
Ярослава Різникова. Член НСЖУ, лауреат літературних премій Г. Сковороди та І. Франка