Держава будує нову систему реабілітації

Із реабілітацією в Україні пов’язано багато стереотипів. Наприклад, що такої медичної послуги потребують лише люди з інвалідністю, або що реабілітація зводиться винятково до електрофорезу, перлинних ван, грязей, мінеральної води, «чудодійних» масажів або інших складових санітарно-курортного лікування.

Насправді ж реабілітація — це комплекс втручань і вправ, який дає змогу людині після хвороби, операції, поранення або травми максимально відновити своє звичне повсякденне життя та адаптуватися до нових потреб у колі сім’ї, на роботі та в інших сферах і середовищах, де перебуває та взаємодіє пацієнт.

Саме таку реабілітацію — доказову, доступну, а найголовніше безоплатну — держава вибудовує системно, особливо після початку повномасштабного російського вторгнення, коли кількість військових і цивільних, які потребують реабілітації, зростає ледь не щодня. Це, як говорять у партії «Слуга народу», комплексна реформа, де мова йде не про окремі зміни, а про фактичний розвиток нової системи реабілітації від недієвих радянських до найкращих світових практик.

Доступна реабілітація

Зараз реабілітацію в Україні проводять 555 медичних закладів. Система вітчизняної реабілітації дає змогу проводити 12 тис. сеансів щодня — вчетверо більше, ніж три роки тому. Для цього працюють майже 11 тис. фахівців — це всемеро більше, ніж було в 2022 році. Це все означає, пояснюють у партії «Слуга народу», що дедалі більше людей можуть отримувати допомогу вчасно та в комфортних умовах. Так, доповнюють у політичній силі, за останні півтора року 600 тис. українців уже отримали безоплатну реабілітаційну допомогу.

Менше бюрократії

Щоб розпочати реабілітацію, вистачить електронного направлення від сімейного чи лікуючого лікаря. Після — пацієнт самостійно обирає зручну для себе лікарню (їхній список можна знайти на сайті Національної служби здоров’я України або зателефонувати на «гарячу лінію» НСЗУ за номером 16-77).

Будь-яка людина, незалежно від статі, віку та соціального статусу — військові чи цивільні, можуть отримати безкоштовно стаціонарне чи амбулаторне відновлення.

Стаціонарна реабілітація — коли пацієнт цілодобово перебуває в лікарні. В такому випадку він проходить реабілітацію мінімум два тижні, де щодня його процедури тривають не менше трьох годин. За необхідності лікування може тривати довше.

Амбулаторна реабілітація — коли пацієнт приходить у лікарню у визначений час. Тоді допомога триває також два тижні та щонайменше по одній годині щодня. До речі, як додають у партії «Слуга народу», цього року держава зосередиться якраз на посиленні амбулаторної допомоги — заплановано облаштування 300 безбар’єрних амбулаторних реабілітаційних відділень, що мають з’явитися у кожній громаді, де є лікувальний заклад. Наразі вже працює 90 таких відділень у громадах.

Залежно від важкості травми пацієнт може проходити на рік від двох до восьми таких циклів реабілітації.

Комплексний підхід

Реабілітація — це комплексний процес, у якому неможливо обмежитись лише одним спеціалістом. Людині для дієвого відновлення потрібен не просто «реабілітолог», професії якого насправді не існує, а потрібні багатопрофільні спеціалісти, мультидисциплінарні команди, які вміють і знають, як надавати реабілітаційну допомогу як з моменту появи травми чи симптомів, так і під час хронічного перебігу хвороби.

Спочатку в медзакладі пацієнта обстежує лікар із фізичної та реабілітаційної медицини, а потім до цього процесу долучається команда, зокрема: фізичний терапевт, ерготерапевт, психолог, протезист (у випадку ампутації), терапевт мови та мовлення (за необхідності). Надалі ці фахівці спільно з пацієнтом розроблять «дорожню карту» реабілітації, яка враховує побажання та потреби пацієнта, щоб привести до очікуваного результату — наприклад, знову керувати автомобілем, малювати тощо.

Ще донедавна мало хто в Україні всерйоз говорив про безбар’єрність. Якщо й згадували про неї, то зазвичай лише в контексті людей з інвалідністю, які пересуваються на колісних кріслах. Однак кілька років тому Перша леді Олена Зеленська запропонувала нове бачення суспільства без обмежень, що детально відобразилося в Національній стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні.

Ця ініціатива — комплексна й націлена на створення не тільки фізичної безбар’єрності на кшталт заниження тротуарів чи встановлення підіймачів, а й направлена на розбудову повністю безбар’єрного суспільства, в якому забезпечуються рівні права та можливості для всіх людей у самореалізації, зайнятості, пересуванні, сервісах, здобутті освіти, спілкуванні, дозвіллі, розвитку. Особливо в умовах повномасштабної війни! І формування сучасної системи реабілітації — це саме один із флагманських проєктів цієї Національної стратегії.

Олена Зеленська переконана, що безбар’єрною має стати вся країна. «Це має бути весь наш простір. Фізичний, коли зручність не закінчується разом з інфраструктурними змінами. І простір ментальний, коли можливості не обмежені ніде, ні в чому». Саме тому питання безбар’єрності є одним з ключових пріоритетів для депутатів партії «Слуга народу» всіх рівнів, які проявляють високу ініціативність у впровадженні принципів доступності та інклюзивності на своїх територіях: наприклад, відкривають автошколи для людей з інвалідністю, започатковують ветеранські хаби тощо.

Олена Шуляк, голова партії «Слуга народу», народна депутатка