|
|
   |
Цей будинок знає кожний одесит. Знаходиться він на розі вулиць Грецької та Преображенської. Колись тут був гуртожиток для молодшого офіцерського складу. Потім довгі роки у будинку розташовувався кінотеатр під різними назвами («Палас», імені Раковського, «Наукове кіно імені Горького», «Ударник», імені Горького, під час румунської окупації — «Акса»). Після 1995 року — клуб «Бінго», а потім їдальня мережі «Жарю-парю». Зараз приміщення офіційно порожнє.
Але в історію Одеси будинок на розі вулиць Грецької та Преображенської увійшов як кондитерська Амбарзакі.
З перепису населення Одеси 1897 року випливає, що Костянтин Фанурі (Фанурович) був уродженцем острова Кандія (Крит). Здобув домашню освіту. Як і коли він опинився з братами в Одесі, наразі невідомо.
Кондитерська Амбарзакі з’явилася в 1872 (1873) році. У своїй рекламі грек підкреслював, що його східна кондитерська — перша на півдні. У його закладі пропонували різні види рахат-лукуму, шербету та халви. Також відвідувачі могли придбати сирий катаїф — тонку та дуже коротку турецьку локшину. Її готували з муки та води, суміш яких виливали через сито на гарячий метал.
На пасхальні свята Амбарзакі пропонував традиційні грецькі паски — цуреки, сирні паски, мазурки, писанки, а також цукрові та порцелянові прикраси для пасок. До речі, власник кондитерської жив у тому самому будинку, де знаходився його заклад.
В ілюстрованому путівнику Г. Москвича за 1904 рік зазначалося, що в Амбарзакі «недурна кондитерська, що готує між іншим спеціальні східні солодощі. Є гарячі страви, але без міцних напоїв. Ціни на все вкрай дешеві. Прекрасне зимове приміщення, з відділенням для жінок та окремими кабінетами. Багато більярдів. Літня веранда».
Пізніше кондитер відкрив ще два заклади (Рішельєвська, 71 і Садова, 11) і розширив свою кондитерську на Грецькій.
Брати Костянтина Фануровича також мали різні заклади в Одесі. Сократ тримав буфет на Пантелеймонівській, 64. Костянтин займався гастрономічно-бакалійною торгівлею на тій же вулиці, в сусідньому будинку, а Іван Амбарзакі був володарем булочної на вул. Полтавської перемоги (Канатна), 48.
Перед початком Першої світової війни Костянтин Фанурович Амбарзакі одружився з вдовою турецькопідданого Ганною Альбертівною Кова. Вінчалися вони у Грецькій Свято-Троїцькій церкві.
Мабуть, у той же час він продав свої кондитерські братам Кріаді. Після цього Амбарзакі купив будинок на 7-й станції Фонтану, де і жив з дружиною. Але недовго. На жаль, невдовзі кондитер загинув.
Ростислав Александров (А. Ю. Розенбойм) у своїй книзі «Професор з Дерибасівської» писав: «Наприкінці літнього дня 24 червня 1916 року, коли Амбарзакі повертався додому через зарослу травою галявину на місці нинішнього скверу проти трамвайної зупинки, він побачив, як у небі плив аероплан. Тоді це вже не було особливим явищем, як раніше, тому що аероплани злітали і сідали на іподром Новоросійського товариства заохочення кіннозаводства на 4-й станції. Але аероплан раптом почав швидко знижуватися. Амбарзакі зрозумів, що він може сісти якраз у тому місці, де якась дівчинка збирала квіти і, нахилившись, нічого над собою не бачила. Амбарзакі підбіг до неї, щоб відтягнути убік, і в цей час аероплан пролетів прямо над ними. Маленького зросту дівчинка безпечно опинилася під крилом, Амбарзакі ж крилом роздробило голову. Пілот приземлився через зупинку мотора аероплана, і люди, що підбігли, віднесли Костянтина Фануровича на трамвайну зупинку і звідкись викликали лікаря. Якому, на жаль, залишалося тільки констатувати смерть...».
Відспівували Костянтина Фануровича у Грецькій Свято-Троїцькій церкві. Похований був на Другому християнському цвинтарі.
Дружина, Ганна Альбертівна, пережила чоловіка майже на 20 років. Померла в будинку піклування (старих), який розташовувався на Комсомольській (Старопортофранківській), 6. Мабуть, її поховали поряд із чоловіком. Але могили подружжя Амбарзакі не збереглися…
Андрій КРАНТОВ