І чому ми маємо віддавати Георгія Ґамова?

Двадцятого серпня виповниться 55 років, як не стало видатного астрофізика, уродженця Одеси Георгія Ґамова, який є автором теорії «Великого вибуху», розробив теорію альфа- та бета-розпаду і розгадав генетичний код людини. А ще Георгій Антонович був яскравим популяризатором науки.

Народився Георгій Ґамов 4 березня 1904 року в учительській родині в Одесі, у будинку № 17 по вулиці Херсонській (нині Пастера). В цьому будинку була приватна жіноча гімназія О.В. Кандиби (зараз гімназія №105), де його мама Олександра Арсеніївна Ґамова-Лебединцева викладала історію і географію. Та коли хлопчику було 9 років, мама померла.

Кілька слів про родовід Георгія Ґамова по материнській лінії. Дід Георгія, Арсеній Лебединцев, був протоієреєм Одеського кафедрального Спасо-Преображенського собору, в якому й хрестили майбутнього вченого. Дитячі роки Арсеній Гаврилович провів разом з малим Тарасом Шевченком після того, як сестра Тараса після одруження переїхала до чоловіка, який був сусідом Лебединцевих. Рідний брат діда Арсенія, Петро Гаврилович, відслужив у Києві панахиду над труною Тараса Шевченка, коли Кобзаря перевозили для поховання в Канів.

Батько Георгія, Антон Михайлович Ґамов, був учителем російської словесності в кількох гімназіях Одеси. Серед його відомих учнів можна назвати Льва Троцького (Бронштейна), Едуарда Багрицького та інших. Рідні по батьковій лінії були військовими. Зокрема, дід — військовим комендантом Кишинева. Батькові брати брали участь у Першій світовій війні та воювали проти радянської влади, одного з них червоні розстріляли в Криму, другий залишився у Кишиневі.

Після смерті матері всі турботи про виховання сина лягли на плечі батька. Він долучив його до музики, водив в оперний театр, стежив за літературною освітою, подарував синові мікроскоп і телескоп. В телескоп Георгій спостерігав комету Галлея, а мікроскоп зіграв, імовірно, свою роль у становленні його як ученого.

В 1913 році батько віддав сина в реальне училище на вул. Херсонській, 26, директором якого був колега по спільній роботі В. Жуковський. В училищі Георгій провчився 7 років і в 1920-му вступив на математичне відділення фізико-математичного факультету Інституту народної освіти (нині Одеський національний університет імені Мечникова), де його викладачами були фізики Микола Кастерін та Ігор Тамм та математики В. Каган, С. Шатуновський та Ю. Рабинович. Одночасно Ґамов підробляв обчислювачем в Одеській астрономічній обсерваторії. У зв’язку з тим, що на той час в Одесі не було сильних фахівців з фізики (М. Кастерін виїхав до Москви), Георгій перевівся в Петроградський університет, де читав лекції з фізики професор Олександр Фрідман — автор виведеної з теорії відносності теорії «нестаціонарного (розширеного) Всесвіту», що зацікавила юного одесита. Серед однокурсників Ґамова було багато відомих у майбутньому фізиків: Лев Ландау, Дмитро Іваненко.

В 1928 році після захисту дисертації молодого вченого посилають на стажування в Ґеттінґенський університет — провідний центр розвитку квантової механіки. Тут він написав свою першу визначну дослідницьку працю про потенційний бар’єр атомних ядер. Виведена Ґамовим формула описувала можливість хвилемеханічного проникнення. Це відкриття стало початком теоретичного обґрунтування альфа-розпаду ядер і зробило вченого світовою знаменитістю.

У березні 1932-го Г. Ґамов за пропозицією першого президента ВУАН (АН України) академіка Вернадського був обраний членом-кореспондентом АН СРСР (наймолодшим в історії академії). 1934 рік став переломним у житті видатного вченого: перебуваючи разом з дружиною в Брюсселі на Сольвеєвському конгресі, він, дізнавшись про вбивство в СРСР С.М. Кірова, відмовився повертатися до Радянського Союзу, за що був викреслений зі списків АН СРСР і позбавлений громадянства (відновлений за рік до розвалу СРСР, в 1990-му, посмертно).

Американські колеги Георгія Ґамова витратили чимало зусиль, щоб влаштувати його в США. Спочатку він був професором столичного університету Дж. Вашингтона, де пропрацював більше двадцяти років. Останні 12 років життя — професор Колорадського

університету. Помер Г.А. Ґамов 20 серпня 1968 року і похований на цвинтарі міста Боулдер, штат Колорадо.

Більше трьох десятиліть наш видатний земляк провів на Американському континенті, повністю реалізувавши юнацьку мрію — подорожувати світом і займатися фізикою. Не слід, однак, думати, що життя Ґамова на Заході складалося безтурботно, і його завжди оточувало лише загальне обожнювання. У такому делікатному питанні, як науковий пріоритет, ситуація навколо нього була складною.

За океаном колишній одесит заклав основи не вітчизняної, а… американської астрофізики та космології, здійснивши кілька наукових проривів. Він першим у світі обґрунтував теорію «Гарячого народження Всесвіту», іменовану теорією Великого вибуху.

Наприкінці життя професор фізики зробив, за його словами, «досить екстравагантне відхилення в біологію». Його наступне відкриття лежало на стику фізики, біології та… теорії інформації. Буквально через рік після відкриття двоспіральної структури молекул ДНК наш земляк зробив істотний внесок у становлення нової дисципліни — молекулярної біології, вперше розгадавши проблему генетичного коду.

Тобто, за своє наукове життя наш земляк зробив три відкриття, за які вченому можна було присвоїти Нобелівську премію, однак за невідомих обставин цього не сталося. Єдина нагорода, яку отримав Георгій Антонович — премія Калинга ЮНЕСКО (1956) за видатний внесок у популяризацію науки.

В Одесі на честь Георгія Ґамова на фасаді головного корпусу ОНУ імені Мечникова встановлена меморіальна дошка, його іменем названий сквер у Хаджибейському районі міста, на перетині вулиць Балківської та Мельницької. Одеський національний університет щорічно проводить міжнародні Ґамовські конференції з астрофізики. На одну з таких конференцій в 1999 році приїздив син Георгія Антоновича Рустем-Ігор Антонович Ґамов. Національна академія наук України заснувала премію імені Г.А. Ґамова, яка присуджується за видатні наукові роботи в галузі астрофізики і космології. Варто додати, що Міжнародним астрономічним союзом іменем Ґамова названо один із кратерів на Місяці та астероїд 8816.

Василь ВЕЛЬМОЖКО. Член НСКУ, вчитель фізики та астрономії Одеського ліцею № 5