|
|
   |
Некролог
1 жовтня Павлові Отченашенку минуло 80 років. Я привітав його отаким віршем.
Отченашенко! Павле!!
Так нам визначив Бог,
Що сьогоднішній жовтень
поєднав нас обох.
Ти на світ появився
У воєнну добу,
Я ж до камери бісом
Запроторений був.
Та крокуючи днями
Від дверей до вікна —
Що ти будеш тут само,
Я тоді ще не знав!
Та ж параша, ті ж стіни,
Ті ж безправні права.
22 мені було
І тобі — 22.
Воронки, пересилки,
Конвоїри при псах –
І ті ж самі бараки
У Мордовських лісах.
Все пройшло, як у воду,
Вже немає параш…
Ти ж потрібен народу,
Як святий «Отче наш».
Будь здоровий і дужий,
Захищай нас усіх,
Отченашенко, друже!!!
Різників Олексій.
Бо нас з Володимиром Баруківським було заарештовано саме 1 жовтня 1959 року, Павла за листівки із закликом «Долой партию Хрущева!» трохи пізніше — 28.03.1963 року. Він тоді будував Іллічівський порт, маючи будівельну освіту.
Одеський облсуд відміряв йому 4 роки. Кару відбував у Мордовських таборах, працював на пилорамі разом з українськими повстанцями В. Підгородецьким, М.Кончаківським та іншими. Там краще опанував українську мову, став патріотом і подальше життя присвятив Україні.
Усунення від влади М.Хрущова 1964 року спричинилося до того, що Верховний суд УРСР зменшив йому строк до 2 років.
Павло звільнився 1965 року із забороною жити ближче ніж 100 км до обласних центрів.
Довелося боротися за право жити у Білгороді-Дністровському, бо ж відстань менше сотні — 86 км. Але Павло Іванович домігся, тепер там у нього дружина Валентина, син Олександр, родичі і друзі. Там він створив і очолив 1989 року товариство незаконно репресованих. Втупив до НРУ. Брав участь у знятті і спаленні радянського прапора.
Учасник Установчих зборів Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих 1989 року. У 2001 році він очолив Одеську обласну організацію нашого Товариства, а 2004 року — обрано заступником голови ВТПіР. За ці роки багато працював з репресованими нашої області, допомагав їм у багатьох питаннях побуту. Душевна теплота, увага і товаристкість Павла завжди підтримували наших багатостраждальних репресованих…
Павло Іванович дуже радів, що своє 80-ліття зустрів з родичами і друзями у рідному Білгороді-Дністровському.
На жаль, 18 жовтня нашого товариша забрала вічність. Пам’ять про Павла Отченашенка лишиться у наших серцях.
О.Різників, В Барсуківський, Л. Ковальчук, Л. Рогатинська, Т.Паламарчук, В. Лаута, Н.Вигорницька, В. Богданова, Г. Галілейська, Л.Городицька та ін.