|
|
   |
ВІСІМНАДЦЯТОГО СІЧНЯ виповнюється 130 рокiв з дня народження вiдомого одеського фiзика Володимира Всеволодовича Кондогурi, який в роки Другої свiтової вiйни, перебуваючи на пiдпiльнiй роботi в Одесi, загинув в застiнках сігуранци за 10 днiв до звiльнення рiдного мiста.
Народився Володимир 18 ciчня 1890 року в Одесi, в родинi вiйськового, поручика Всеволода Кондогурi. Мати працювала в жiночому народному училищi. В 10 рокiв Володимир почав навчатися в Одеському реальному училищi св. Павла, яке розташовувалося на мiсцi правого крила будiвлi сучасної нацiональної академiї зв’язку та її гуртожитку на розi вулицi Новосельського та Лютеранського провулку.
У рiзнi роки тут здобули освiту iнженер-електрик М.О. Долiво-Добровольський, революцiонер Лев Троцький, пiлот Сергiй Уточкiн, архiтектор Городецький, художник Буковецький та багато iнших, вiдомих i менш вiдомих особистостей. Разом з Володимиром в училищi навчалися вiдомий поет Едуард Багрицький (Дзюба), Борис Iсаакович Бiлоусов, один з кращих слiдчих Одеси, Борис Васильович Сергiєвський, один з кращих асiв Першої свiтової вiйни (14 збитих лiтакiв).
Навчання Володимира Кондогурi проходило добре, але в 1907 роцi його було виключено з останнього 7-го класу за революцiйну дiяльнiсть. Того ж року Кондогурi вступив вiльним слухачем на математичне вiддiлення фiзико-математичного факультету Новоросiйського унiверситету, в травнi наступного року склав iспит з латинi у 4-й гiмназiї i став студентом цього унiверситету.
В 1923 роцi Володимир Кондогурi починає займатись науковою дiяльнiстю. Вiн почав цикл праць з молекулярної фiзики, став одним з органiзаторiв i активних учасникiв фiзичного колоквiуму. В 1926—1929 роках вчився в аспiрантурi Одеського фiзико-хiмiко-математичного iнституту, виступав з природничими лекцiями для робiтникiв. В 1932 роцi на базi iнситуту був створений Iнститут рiдкiсних металiв, який, в свою чергу, в 1935 роцi було реорганiзовано у Науково-дослiдний хiмiчний iнститут. Володимир Всеволодович очолював фiзичнi вiддiлення цих iнститутiв. В 1935 роцi йому був присвоєний ступiнь кандидата фiзичних наук без захисту дисертацiї. З того ж року викладав фiзику в Iнститутi господарникiв та пiдвищення квалiфiкацiї iнженерно-технiчних працiвникiв НК Важпрому, в 1938—1939 рр. — завiдувач фiзико-хiмiчної кафедри цього iнституту.
В. В. Кондогурi належать цiкавi результати в галузi молекулярної фiзики. В 1923 роцi, ще до офiцiйного вiдкриття Фiзичного iнституту, почав в його лабораторiях цикл дослiджень кристалiзацiї переохолоджених рiдин. Вивчив вплив радiоактивного випромiнювання, електричного та магнiтного полiв на кристалiзацiю переохолоджених рiдких дiелектрикiв. На першому етапi спостерiгав поведiнку в цих умовах пиперiну та салолу — рiдин з низькою швидкiстю кристалiзацiї, що легко зберiгаються у переохолодженому станi. Для них було встановлено характер залежностi мiж напругою електричного й магнiтного полiв i температурою, з одного боку, і швидкiстю утворення центрiв кристалiзацiї та їх кiлькiстю, з iншого.
Проблеми, якi вивчав Кондогурi, стали основою для всiх передвоєнних дослiджень з кристалiзацiї переохолоджених рiдин. Ще до вiйни дослiдження процесу кристалiзацiї знайшли своє практичне застосування. Кондогурi брав участь у дослiдженнях радiоактивностi Солiкамських калiєвих вiдкладень, вугiлля Кузбаського та Донецького басейнiв. Розробив надiйний експериментальний засiб визначення вмiсту актинiю в породах
та мiнералах. Створив установку для точного визначення магнiтних констант.
Пiд час вiйни залишився в Одесi, викладав в Унiверситетi Транснiстрiї, зокрема рентгенофiзику на хiмiчному факультетi. В 1942 роцi разом з доцентом фiзико-математичного факультету Олександром Купрiяновичем Чернюком, уродженцем Овiдiополя, органiзував у Фiзичному iнститутi пiдпiльну групу у складi 14 осiб. Їм вдалося встановити зв’язки з партизанськими загонами В. О. Молодцова-Бадаєва та Ф. П. Щербакова. Учасники групи забезпечували партизанiв спецiальними запалювальними колбами, вибухiвкою, акумуляторами для радiопередавачiв, ручною динамо-машиною для зарядження акумуляторiв у катакомбах, виготовили вогнемет. Група постачала партизанам паспорти, довiдки, посвiдчення, зведення Iнформбюро, листiвки, вiдозви до словацьких вiйськ. Пiдпiльники не дали змоги окупантам вивезти до Румунiї цiнну апаратуру Фiзичного iнституту (НДI фiзики). Вони замiнили обладнання, яке вже знаходилось у ящиках для вiдправки, i сховали його пiд фундаментом згорiлої частини будинку у спецiально пiдготовленому сховищi.
Але В. В. Кондогурi та О. К. Чернюк були заарештованi за доносом зрадникiв. Пiд тортурами вони нiкого не виказали. 30 березня 1944 року, за десять днiв до визволення рiдного мiста, О. К. Чернюку вдалося передати товаришам на волю записку, в якiй вiн писав, що, незважаючи на тяжкi знущання, всi тримались бадьоро, нiхто не похитнувся, фашистам не вдалося зламати героїв. В той же день обидва герої були розстрiлянi.
В 1967 роцi Володимир Кондогурi та Олександр Чернюк посмертно нагородженi медаллю «За вiдвагу».
Василь ВЕЛЬМОЖКО. Вчитель фiзики Одеської ЗОШ № 105, член нацiональної спiлки краєзнавцiв України