|
|
   |
У дитинстві весь час за тебе хтось все вирішує, але в головного героя нової експериментальної вистави «Пітер Пен» Одеського театру юного глядача імені Юрія Олеші такої проблеми немає. Зате є безліч інших. Так, йому ніхто не може диктувати власну волю, бо в Пітера Пена немає батьків чи то опікунів. Він сам верховодить компанією зниклих хлопчиків на острові в чарівній країнї Небуландії… Він є авторитетом серед таких загублених дітей, як Майкл та Джон (Анастасія Марущенко та Маргарита Фонталіна, вона ж художниця вистави), але по-справжньому подбати про них, дати захист не в змозі. Сам ще дитина. Хоч і з надприродними здібностями (вміє літати).
Режисер Юлія Петрусевічюте звернула увагу на твір Джеймса Метью Баррі, за мотивами якого Яків Горобець зробив інсценізацію феєрії-казки. За давньою тюгівською традицією ролі юних хлопчиків дістаються дівчатам. Так вийшло і цього разу. Пітера Пена, якому вдалося дивовижним чином назавжди залишитися юним, грає Наталя Федорчак. Хоча якби цю роль віддали юнакові чи навіть зрілому чоловікові, історія набула б сучасного змісту: скільки в наш час представників сильної статі не хочуть дорослішати! З вуст на вигляд дорослого виконавця смішніше звучали б репліки про небажання вчитися, працювати, мати родину та дітей.
Поставлена не на сцені, а в усьому просторі камерної зали, де глядачі сидять попід стінами, ця казкова історія набуває особливої чарівності. Коли Пітер Пен зазирає до вікна правильної та організованої не по роках дівчинки Венді (Ольга Щидловська), уява на якусь мить примушує повірити, ніби герой насправді прилетів (схожість із Карлсоном теж вдається взнаки). Чарівний сміх Феї Дзвінки (Катерина Дацюк), несамовитість підступного Капітана Хука (Олексій Кочетов, він же автор музичного оформлення), незворушна мудрість індіанки на ім’я Тигрова Лілія, роль якої обрала для себе режисер, додають яскравих фарб загальній палітрі вистави.
Хто в цьому товаристві нормально сприймає кризу дорослішання, то це, звичайно, Венді, ця дівчинка просто створена для материнства. Ревнива Фея Дзвінка сприймає її як причепу, Пітер Пен коливається між бажанням сприймати тепло та добре ставлення «матінки» та протестом проти її вимог щодо порядку. Карколомні пригоди й випробування, що їх доводиться пережити друзям, не відміняють тремтливої ноти, пов’язаної з темою дитинства, яке трапляється раз у житті, а для багатьох так і залишається найкращим періодом перебування на цій планеті. Саме тому «Пітер Пен» захоплює як дітей у залі, так і батьків. Сподіваємося, виставі судилося довге життя, і дорослішання акторів не стане перепоною.
Марія Гудима. Фото Олега Владимирського