|
|
   |
Так в Одеському дитячому будинку-інтернаті для дітей з інвалідністю відповідають на запитання про те, чим кожен із нас, хто перебуває зараз у тилу, може і має допомогти фронту. Війна продовжується, незважаючи на ілюзії мирного життя, якими сповнена курортна Одеса. І потреби наших бійців на передовій у технічному забезпеченні, зокрема у маскувальних сітках, не зменшуються, а збільшуються, бо — будемо чесними — ентузіазм тилу трохи вичерпався.
— У травні до мене звернулися військові з проблемою — потрібні маскувальні сітки, не знають, де знайти, — розповідає директор Одеського будинку-інтернату для дітей з інвалідністю Андрій Печений. — Чесно, не підозрював, що це проблема. Зателефонував до кількох волонтерських центрів. І виявилося, що справді все так і є. І проблема у всіх благодійних фондів одна — не вистачає рук для плетіння сіток. Тому військовим доводиться записуватися в чергу і чекати кілька місяців. Погодьтеся, що це ненормальна ситуація, якщо не сказати більше.
У будинку-інтернаті військовим допомагають із першого дня війни, наша газета про це розповідала. Зокрема, на фронт вирушають закрутки, які вихованки роблять із овочів, що виростили на своєму городі. Можна поставити запитання — а навіщо? Адже наших бійців годують добре, всі знають. Але Андрій Печений, до речі, лауреат редакційного конкурсу «Люди справи» за підсумками першого року війни, упевнений, що у підготовці продуктових посилок на фронт закладено велику соціальну складову. «Вихованки роблять закрутки, без перебільшення, із душею, з усією щирою любов’ю до наших військових», — каже директор будинку-інтернату . І ось тепер — плетіння сіток. Як розповідає Андрій Печений, ухваленню рішення передувала певна підготовча робота. Треба було зрозуміти — чи можна цей вид діяльності прописувати у плани розвитку вихованок? Чи всім з них показано цю роботу? Можливо, комусь плетіння сіток буде корисним, а комусь ні. Порадилися зі спеціалістами, підготували науково-педагогічне обґрунтування.
Після чого робота закипіла. Власними силами у будинку-інтернаті зробили спеціальну дерев’яну рамку. Сітки та матеріали привозять. Вихованкам допомагають наставники. Два-три дні роботи, і сітка розміром шість метрів на три готова. «Волонтери у захваті!» — констатує Андрій Печений. Коли готувався цей матеріал, вихованки розпочали плетіння сіток більшого розміру: шість на шість.
— А з яким настроєм дівчатка займаються цією роботою? — запитуємо.
— У чергу встали, щоб зайнятися плетінням сіток! — із гордістю повідомляє директор. — Як тільки закінчуються обов’язкові заняття, бігом біжать, щоб зайняти своє місце біля рамки. Додам, що плетіння сіток, поряд з тим, що вихованки займаються у творчій студії, вишивають картини, шиють прапори, працюють на городі, має великий терапевтичний ефект. Адже це допомагає максимально займати вільний час, знижуючи вплив на психіку зовнішніх подразників, яких під час війни багато додалося.
Тож порада від вихованок Одеського будинку-інтернату для дітей з інвалідністю. Не знаєте, чим себе зайняти? Плетіть маскувальні сітки! Це дуже потрібна сьогодні справа.
Олег СУСЛОВ. Фото Олега ВЛАДИМИРСЬКОГО