|
|
   |
І не кажіть, що це непопулярний нині жанр графіки, пік цікавості до якого був аж у шістдесятих роках минулого століття! Мистецтво робить сучасним не техніка виконання, а мислення автора, зрештою, олійний живопис народився значно раніше лінориту, а людство його не полишає.
Виставка «Графіка. Лінорит. Діалог» успішно розпочала свою роботу в читальній залі бібліотеки № 20 (Преображенська, 35а). Авторами цікавих витворів мистецтва стали студенти «Греківки» та учениці художньої студії «Фрактал» під керівництвом Євгенії Ніколаєвої, чиї лінорити також присутні в експозиції.
— Ця техніка дійсно складна, але коли вже робиться перший відбиток, якраз і починає відбуватися діалог з роботою. Який колір фарби підбереш, який сорт паперу, які штрихи зробиш, так діалог і піде. Невипадково у світі одиниці художників зараз займаються ліноритом. Сьогодні для мене історичний момент: я завершую серію ліногравюр, присвячену постаті Григорія Маразлі та архітектурній спадщині, що з’явилася завдяки його меценатству та любові до Одеси. Цей шлях розпочався з дипломної роботи, а став моєю творчою місією, — цими словами Євгенія Ніколаєва відкрила виставку.
Одна з робіт Євгенії Ніколаєвої, а саме з зображенням Одеської опери, назавжди залишиться у бібліотеці в якості подарунку від автора. Лінорити студенток Олександри Ніколаєвої, Ніни Жижневської та Світлани Шишкіної (Одеський художній коледж імені М. Б. Грекова), а також учениць художньої студії «Фрактал» Софії Голованової, Дар’ї Шендрик та Олександри Іващук зроблені у жанрах архітектурного пейзажу, декоративного натюрморту, а ще є портрет персонажу комп’ютерної гри.
Світлана Шишкіна вже навіть виборола Гран-прі на одному з престижних всеукраїнських мистецьких конкурсів. А щодо планів на майбутнє — дівчата зі своєю наставницею планують створення ліногравюр великого формату.
Галина МАР’ЇНА