|
Перші покази романтично-містичної комедії «Привіт, монстре!» за п’єсою Карло Гоцці «Синє чудовисько» (1765) сколихнули глядацьку спільноту. Для Одеського академічного українського музично-драматичного театру імені Василя Василька це крок уперед. Перший український переклад цієї комедії зі староіталійської виконав Віктор Шило, що саме по собі є подією. Режисер-постановник, автор художнього рішення та костюмів, заслужений діяч мистецтв України В’ячеслав Жила вважає Гоцці нішевим драматургом. З цим неможливо сперечатися. Тож маємо нішеву виставу, яка матиме успіх передусім на фестивальних майданчиках.
Старий добрий Гоцці захоплювався акторами італійського театру масок commedia dell’arte, і у власних «Марних мемуарах» так описував майстрів трупи Саккі: «Вони досконало володіли сценічним досвідом, винахідливістю, грацією, натхненням, розумом, дотепністю, невимушеністю та розсудливістю». Всі ці якості драматург провокує виявляти й виконавців його творів для театру. Крокуючи умовним Нанкіном, монстр Дзелу в пухнастому синьому кожушку (Владислав Цобенко) чаклує, всіляко випробовує оточуючих людей і в цьому подібний до драматурга, який розпоряджається долями своїх персонажів.
Трохи китайської екзотики можна завбачити на сцені у ліхтариках та елементах костюмів (режисерові в оформленні вистави допомагала художниця Юлія Заулічна). Не виключено, що цей Нанкін десь вже на Марсі або Юпітері, це колонія колишніх землян, тож не дивуємося раптовим перетворенням жінки на чоловіка тощо. Композитор Юрій Звонар використовує хіти Queen (I Want to Break Free та Somebody to Love), що маніфестують свободу кохати кого заманеться, а режисерка з пластики, заслужена діячка мистецтв України Ольга Семьошкіна, у відповідності до стилю commedia dell’arte, привчила акторів до карколомної точності рухів.
Хто не надто піддається перетворенням та чаклунству, так це хитрий, спритний та веселий служник Брігелла (Єгор Карельський) та його сестра-служниця Смеральдіна (Тамара Лукаш). Але саме в Брігеллі затамувалося справжнє чудовисько, хоч і не позначене ззовні синім. Отримавши наказ, він веде на страту сестричку. «Якби ти не була сповнена забобонів, результатів старомодного виховання, якби ти вивчала новітні філософські системи, — твоє ім’я не потрапило б до урни як ім’я незайманої, і ти сама не потрапила б у таке жахливе становище», — каже Брігелла своїй сестрі Смеральдіні, яку має пожерти страхітлива Гідра. Адже потвора надає перевагу невинним жертвам. Може, красунечка ще встигне врятуватися, терміново позбувшись цноти?..
Чоловічі маски італійської комедії часом просто віддаються жінкам, Тарталья (Наталя Фрунзе) та Панталоне (Анастасія Лук’янова). А Дардане (Ірина Шеляг) чаклунство змусить стати чоловіком, аби зняти чари з коханого Таера (Павло Примак). Невимовна красуня Гулінді (заслужена артистка України Нінель Наточа) вражає ще й розміром довжелезного червоного шлейфу, підкорюючи не лише відданого їй Фанфура (Анатолій Головань), але щось зловісне ховає всередині.
Хто кому чудовисько, глядач розбереться, а у фіналі дізнається, чим закінчиться ця боротьба за щастя у коханні попри найхимерніше чаклунство (а може, саме завдяки йому).
«Синє чудовисько» не таке популярне, як «Турандот, принцеса Китайська», «Любов до трьох апельсинів» та «Король-олень» того ж Гоцці, це текст складний, насичений прихованими сенсами, він розкривається до кожного по-різному. А міра умовності… Переконаєтеся, її легко прийняти.
Марія Гудима. Фото Олега Владимирського