|
|
   |
Нова вистава Театру «На Чайній» «Мистецтво дипломатії» за п’єсою відомої французької письменниці Ясміни Реза «Бог різанини» має всі підстави стати хітом репертуару. Цей популярний текст режисер Євген Резніченко не переносить з Парижу до Одеси чи Києва, але він і про нас!
Інцидент між двома хлопчиками у паризькому сквері Дюнана, що відноситься до 14-го арондісману (не шикарний район, проте вельми пристойний), дипломатично залагоджується батьками обох сторін. Потерпіла сторона підкреслює: ніхто не очікує такого у сквері Дюнана.
Одразу скажемо: у порівнянні з режисурою пана Євгена вам будь-яка інша інтерпретація видасться нудною. Відомо, що коли герой драми не зустрічає ніякого спротиву своїм вчинкам та ідеям, глядач нудиться. Театр має конфліктну природу, все на сцені повинно конфліктувати одне з одним. Одноманітність на сцені пригнічує глядача. А тут хоч висхідна конфліктна подія й відбувається поза дією, розквітає цілий букет конфліктів, як подружніх, так і внутрішніх, не забуті й суспільні катаклізми.
Батько винуватця, адвокат Ален, звісно, відстоює сина, хоча, як виявляється, думав, ніби тому ще вісім років, аж дружина підказує, що вже одинадцять. Ален не цурається непарламентських виразів, спілкуючись по телефону з клієнтами (якось довелося побачити й почути актора Дениса Фалюту за кулісами його рідної музкомедії, фразу «Де мій фрак?» було збагачено дуже колоритними висловами, образ близький виконавцеві). Ален визнає владу над людством «бога різанини», тож бійка дітей не є для нього обурливою подією, він готовий сплатити рахунок за послуги дантиста і забути про інцидент, як забуває про подробиці життя своєї родини загалом.
Травмована браком уваги чоловіка дружина Алена, розкішна красуня Аннет (Марія Кабакчей), під дією збудження і трохи алкоголю нищить аргументи опонентів і заразом гідність Алена. Письменниця Веронік (Надія Сальникова) ображена за побитого сина, наполягає на зустрічі хлопчиків, на вибаченні, це має стати ще одним кроком до викорінення зла на планеті. Вона ж-бо пише книжку про конфлікт у Дарфурі (цей етнічний конфлікт між суданськими арабами та темношкірими африканцями призвів до загибелі щонайменше 300 тисяч людей, понад 2 мільйони стали біженцями). Нагадує смішний намір Бориса Акуніна писати роман про Одесу, де він жодного разу не бував, а тепер просить користувачів соцмереж робити йому підказки щодо місцевої топографії.
На брак уваги міг би поскаржитися чоловік Веронік, торговець побутовими приладами Мішель (Олег Симоненко). Але не в його правилах скаржитися. Він нібито терплячий та безвідмовний, але, як виявляється, його агресію скеровано проти домашніх тваринок, надлишок збудження він звик притлумлювати міцними напоями, потроху ми починаємо боятися цього ввічливого підкаблучника…
Все решта дізнаєтесь, побувавши на виставі, повірте, вона того варта.
Марія Гудима. Фото Олега Владимирського