Про що воркують «Голуби миру»

Виставка «Міст Відродження», присвячена 160-річчю Одеського художнього коледжу імені М.Б. Грекова, одного з найстаріших мистецьких навчальних закладів України, стала ще й простором для акціонізму в Музеї сучасного мистецтва Одеси.

В одній залі на другому поверсі, де сприятливе освітлення, виникла імпровізована голуб’ятня, тобто чотири години поспіль відбувався хепенінг Дмитра Ерліха «Голуби миру». Замасковані під голубів учасниці, міцно прив’язані до стільців на коліщатах, неквапно пересувалися залою, а коли їм хотілося пити, або давав про себе знати інший поклик природи, підіймали ніжку: це був умовний знак, і до них поспішали «спеціально навчені люди», відкочували геть, а потім непомітно повертали…

Дмитро Ерліх, до речі, теж випускник «греківки», знайшов слушну мить, аби повторити свій легендарний хепенінг «Голуби миру», який вперше був показаний на 5-й Одеській міжнародній бієнале сучасного мистецтва «Зона турбулентності» у 2017-му.

— Я був вражений тоді, — зізнається директор МСМО Семен Кантор. — Вплив посилювався наявністю в залі, де проходила подія, твору Дана Перйовші «Терорист — Антитерорист». Головна думка: «Голуб миру» — цей образ нерідко використовують, як зручну маску, і держави, і організації, і окремі діячі, прикриваючи ним зовсім інші наміри. Чи залишився він знаком щирого миру, чи перетворився на естетичну оболонку?

— Тоді в хепенінгу брали участь три інші актори, — додає Дмитро. — Маємо право та можливість повторити, адже хепенінг принципово не має початку та кінця, це простір, до якого залучаються глядачі. Я не звертаюся до глядачів із проханням якось взаємодіяти з учасниками, це так само, як розглядати картину на виставці, можна підійти якомога ближче. У просторі перформансу глядачеві не місце, а хепенінг якраз і надає свободу присутності серед того, що відбувається. Зараз, коли відношення до миру стало таким само різким, як і ці образи, з одного боку, всі прагнуть миру, з іншого — цей мир містить у собі небезпеку.

Образи голубів Ерліх використав і у власному відеоарті, де намальовані пташки завісилися та ритмічно розгойдуються, цілком мирно, але який жахливий сенс у цієї роботи, присутньої на виставці «Міст Відродження», в залі, де відбувається хепенінг. Персонажів у балаклавах нерідко можна зустріти в роботах Дмитра, це складні, багатопланові образи, що неабияк йому вдаються.

Софія Левкович. Фото Олега Владимирського