|
|
   |
У Музеї сучасного мистецтва Одеси знову новосілля: віднині він прийматиме відвідувачів у двоповерховій будівлі на Європейській, 31/33. Це вже п’ятий переїзд. А поки подорож починається з неонового напису No Future Now, це знакова робота художника, виставкою якого (на жаль, посмертною) відкривається МСМО.
Дмитро Дульфан (9 червня 1971 — 16 травня 2024) — графік, автор світлових скульптур, об’єктів, інсталяцій, перформансів. Син відомого живописця Люсьєна Дульфана, він обрав власний шлях в сучасному мистецтві, вчився у «Греківці», але робив перші кроки в колі художників Олександра Ройтбурда та Сергія Ануфрієва. Стиль його творів визначають як панк-гламур, проте це далеко не вичерпний термін. Для такої індивідуальності межі (в тому числі стильові та жанрові) завжди тісні.
У 1992 році Дмитро став учасником руху «Українська хвиля», брав участь у роботі групи «Медгерменевтика» та об’єднання «Паризька комуна». А в 1994-му заснував психоделічний простір «Лабораторія Світла та Сенсу». В гучному проєкті 4 rooms Дмитру належала кімната, в якій він «вирощував» фантастичну флору, що світилася. Періодично тема світильничків-темнильничків, що суперечили природі, знову виникала в його творчості.
Головним куратором проєкту «Міражі Каліпсо: Полонений глибинами Дмитро Дульфан» став Андрій Сігунцов, співкураторами — Анна Мороховська та Сергій Поляков. Дітищем Дмитра була оригінальна галерея «Вікно», що сполучила сучасне мистецтво з авторськими винами, і на виставці знайшлося місце творам митців, яких він там представляв. І виявилося, що Дульфан-молодший, як дехто його називав в Одесі (відомий художник Люсьєн Дульфан, його батько, давно живе й працює за кордоном і пережив сина), був центром своєрідної мистецької «сонячної системи», до його світла тягнулися, ним надихалися.
Марія Гудима. Фото Олега Владимирського