|
|
   |
Репертуар Одеського національного театру опери та балету доповнився прем’єрами одноактних опер Джакомо Пуччіні «Сестра Анджеліка» та «Джанні Скіккі». За задумом композитора вони мали б виконуватися разом зі ще одною, яка носить назву «Плащ». Мабуть, про це можна буде подумати після війни, але, чесно кажучи, «Плащ» стоїть у цьому ряду трохи окремо, він присвячений темі несамовитих ревнощів, а обрані опери досліджують тему гріха та прощення, інтрига закручується навколо теми спадку. Тому вони добре, як то кажуть, монтуються одна з одною.
Учасники проєкту з Італії на прес-конференції розповіли, як приємно їм працювати в нашому прекрасному театрі з колективом, який наразі має чудову творчу форму. Режисер «Сестри Анджеліки» Карло Антоніо де Лючія в Одесі вже не вперше, його «Аїда» та «Мадам Баттерфляй» стали перлинами репертуару. Художник-постановник обох опер — чарівна італійка Кьяра Демеліо, вона наділена гарним смаком та почуттям міри. На репетиціях та першому показі баритон Доменіко Бальзані виконував партію Джанні Скіккі, яскравим співом та харизмою причарувавши як партнерів по сцені, так і глядачів. Диригент-постановник проєкту, заслужений артист Україні Ігор Чернецький, впевнено вів до успіху всю команду. І треба зазначити, що наші вокалісти не поступалися зірковому гостеві.
Починався вечір «Сестрою Анджелікою», дія якої відбувається у жіночому монастирі XVII сторіччя. Черниці зайняті звичними побутовими справами, сестра Анджеліка сумує осторонь, і так могло б продовжуватися ще довгі роки, якби шляхетній родині нашої героїні не знадобився б її підпис на паперах про відмову від спадщини…
Дівчину, яка народила дитину поза шлюбом, ув’язнили за монастирським муром одразу після пологів. Вона могла жити надією на зустріч із сином, але тітка сповнена зневаги до грішної племінниці.
Герцогиня, чию партію виконує Анна Євтехова (Україна — Італія), ніби між іншим повідомляє про смерть дитини від хвороби. Відчай призводить Анджеліку до самогубства. Чи ж простить такий великий гріх діва Марія, коли люди жорстокі, ніби самі без гріха? Може, й простить, адже у фіналі ми бачимо, як нещасна поринає у забуття під звуки хоралі, обіймаючи маленького (а за церковними канонами у потойбічному світі самогубці не можуть зустріти душі тих, хто помер своєю смертю). Та що ми насправді знаємо про боже милосердя? Безперечно, партія Анджеліки стала творчою перемогою для молодої солістки театру Юлії Суботіної.
Статечність монастиря змінюється легковажною світською оселею у Флоренції 1299 року. «Джанні Скіккі» поставили режисер Одеської опери Лінас Зайкаускас та хореограф-постановник, заслужений артист України Гаррі Севоян, який відшліфував пластику персонажів з ювелірною точністю. Химерний грим на обличчях більшості дійових осіб — це маска, адже кожен з них приховує справжні почуття до старого багатія, який вмирає. Лише трьом з них, закоханим Лауретті та Рінуччо, а ще самому Джанні Скіккі, нема сенсу прикривати обличчя шарами фарби. Вони цілком щирі у своїх проявах, хоча йдеться про шахрайство головного героя.
В основі сюжету — строки XXX пісні «Пекла» з «Божественної комедії», присвячені облуднику Джанні Скіккі, покараному за його гріхи: він розіграв роль помираючого багатія та від його імені склав заповіт. Сімейка Буозо Донаті, який заповів свій статок монастирю, підтримала Джанні, який лягає у ліжко й старечим голосом розмовляє з нотаріусом. Ось тільки найбільш ласі шматки спадщини заповідає «моєму дорогому другові Джанні Скіккі»… Згрішив дуже, але ж тепер родичі померлого Буозо не можуть противитися весіллю його племінника Рінуччо з Лауреттою, дочкою Джанні, які щиро кохають одне одного.
У партіях закоханих вдалося почути заслужену артистку України Юлію Терещук та Олександра Прокоповича.
Скіккі звертається до публіки: «Скажіть ви самі: хто краще за мене розпорядився б спадком Буозо? Але ж за це шахрайство я мав одвічно смажитися в пеклі! Ну що ж! Однак великий Данте не заперечуватиме, якщо ви вшануєте моє прохання й визнаєте, що той, хто вас розважив сьогодні, заслуговує полегкості».
Пуччіні не судить своїх героїв, йому імпонують як сестра Анджеліка, так і Джанні Скіккі, а сучасному глядачеві й поготів не варто судити когось за гріхи. Важливо, що ця музика анітрохи не застаріла, бо спирається на правдивість людських почуттів у кожній ноті та ремарці. А сучасний режисерський підхід, не цураючись світлових та відеоефектів, робить зустріч з цими оперними творами незабутньою.
Марія Гудима. Фото Олега Владимирського