|
|
   |
Виставка «Зв’язок часів» працює в читальній залі бібліотеки імені Едуарда Багрицького (Преображенська, 35а). Автори — і діти, і дорослі — є учнями художниці Анастасії Д’ячук.
Краса храмів Одеси та Одеської області у творчому доробку студентів «Катехізаторських курсів святого Іннокентія Херсонського» та учнів мистецької школи №16 вражає. Пастеллю, темперою та гуашшю зображено діючі храми з натури, а вже втрачені — за архівними фото, гравюрами (акварель, туш, перо). Серед юних учасників назвемо братика та сестричку Матвія та Саміру Єрмакових, Марійку Максименко.
— Моя робота має назву «Велика п’ятниця. Плащаниця», — розповідає 13-річна Валерія Тюєва. — Я зображала вид храму зсередини, малюнок виконала гуашшю на папері у спокійних кольорах. Була б рада, якщо присутні відчули атмосферу не тільки цієї церкви, а й загалом спокій, що панує у кожній храмовій будівлі.
Валерія працювала над цим аркушем чотири місяці, нерідко під час повітряних тривог доводилося брати його із собою в укриття. Фігури стоять у контражурі, ми бачимо світло від свічок, ретельно виписані іконостас та храмові врата.
Микиті Дунаєву вже 18 років, він вчиться на архітектора.
— Ця експозиція — наша нагорода, яку ми отримали за всі пролиті сльози, — каже хлопець. — Я спостерігав за кожним, хто працював поруч, зростаючи, як людина і митець. Дякую Анастасії Юріївні за те, що присвятила нам стільки часу, ми пройшли разом багато всього: тривоги, вибухи. А результат ми дуже хотіли показати всім вам.
Про те, як вдалося так реалістично змалювати храми в техніці сухої пастелі, докладно розповіла керівниця проєкту Анастасія Д’ячук:
— Спочатку ми створили ескізи простим олівцем, і по клітинках їх потім переносили на формат. Кожен храм хотіли зобразити згори. Тому шукали матеріали та фотографії, щоб кожна святиня була зображена зверху. Робота виконувалася пошарово. Спочатку ми запарювали пастель на окропі і тільки потім наносили тонким шаром на папір. Ми це робили для того, щоб колір був насиченішим. Працювали не один місяць. Така кропітка робота надихнула деяких художників на інші спроби і художні втілення.
— Коли просинається спрага духовна, ми біжимо в храми, і вони нас врачують, надихають і дають можливість жити далі, — зауважив проректор з навчально-методичної роботи Одеської духовної семінарії Андрій Гавриленко.
Галина МАР’ЇНА. Фото Сніжани ПАВЛОВОЇ