Рятуймося читанням

Давненько менi не потрапляли на очi результати соцiологiчних дослiджень про те, як використовують сучаснi українцi вiльний час, на що ми витрачаємо дозвiлля. Маю на увазi перш за все бюджетникiв, малодослiджений i певною мiрою андерграундний середнiй клас, пенсiонерiв. Усе частiше чую мовлене з викликом «Телевiзор не дивлюсь!». «На театр нема часу», — хоч мають на увазi грошi. Сiмейна пара має витратити на квитки i таксi 250—300 гривень щонайменше. Так безпечнiше, та й вечiрню сукню i любi прикраси можна продемонструвати на людях.

Дача? Та ж добрих п’ять мiсяцiв осенi i зими там мертвий сезон.

Iнтернет? А ви чули про лондонський Гайд-парк?! У столицi найбiльшої iмперiї минулого винайшли ефективний спосiб «каналiзувати» незадоволення населення: iдiть собi на парковий «майдан» i галакайте, клевещiть, берiть один одного за барки, бо ж територiя свободи слова. А якщо перенесете таке зiбрання-мiтинг на вулицю, заважатимете проїзду карет лордiв i перiв, найпаче королiвських восьмерикiв, почнете галасувати поблизу парламенту чи палацiв вiнценосних осiб — то владоохоронцi дiятимуть рiшуче i ефективно.

Еге ж, Iнтернет — це вселенський Гайд-парк. I ви туди — зi своїми постами, коментарями — не довго думаючи, не вибираючи слiв, рефлектуючи, як пiддослiдна тваринка, зневажаючи мовнi норми — чи то росiйської, чи української класичної школи. На Заходi кiлька столiть взiрцями одержання рiзнобiчної освiченостi були (та й залишаються) унiверситети Кембрiджа i Гарварда. Антон Павлович Чехов i наш сучасник Юрiй Миколайович Щербак — медики за освiтою — взiрцево оволодiли рiдними мовами. Боюся, що деякi завсiдники Iнтернету не в змозi оцiнити художнi якостi творiв цих представникiв двох великих мовних традицiй. А так звана сучасна «тенет-лiтература» (проза, поезiя, оперативне рецензування) вiдiграє роль наркотика i антибiотика. В першому випадку органiзм (чи точнiше — розумово-емоцiйний iмунiтет) ослаблюється. А в другому — «мережовий» антибiотик здатний сам виконувати «мiсiю» iнфекцiї — недозованiстю, моднiстю, низьким порогом ККД. Комп добряче чистить вашi кишенi — як в матерiальному планi, так i в планi звуження реального часового простору. Перспектива: захоплення комп’ютерними iграми, зокрема й азартними. Ще один гвiздок у вiртуальну «труну» — перенесення довгих телевiзiйно-полiтичних шоу на пiзню пору доби — це варварське руйнування бiоритмiв людини. Кожна рекламна пауза в таких програмах мала б починатися i закiнчуватися слоганом: «Наша програма — калiчить» (парафраз цигарок).

Художнє слово, справжня книжна мудрiсть — приносять позитивний терапевтичний ефект (на фонi дороговизни фармакологiї), це вiтамiнне пiдживлення розуму, душi, всього органiзму. Не зраджуйте вiрного друга — книгу. Усi основнi вiровчення свiту тримаються подосi на святописемних книгах. Рукописне i друковане слово — це заповiдна зона цивiлiзацiї, нацiональної культури i менталiтету. Вищий розум створив i ту комашку, i якусь рослинку, що ми їх заносимо до Червоної книги, зберiгаємо вiд остаточного зникнення. Тож маємо застерегтися перед загрозою перетворення книги у музейний феномен, релiкт, антикварну рiдкiсть.

Рятуймося читанням. Рятуймо книгу постiйним спiлкуванням з нею. Частiше зупиняйте погляд на домашнiх книжкових полицях. Заводьте розмови про цiкавинки у зiбраннях родичiв, знайомих i колег на роботi. Тренуйте силу волi та розуму. Пам’ятайте дорогу до не таких уже бiдних масових бiблiотек. Врештi-решт обачливо-вибiрково можна читати з планшета чи монiтора ноутбука.

А що читати, з якими авторами заводити чи вiдновлювати знайомство — поведемо розмову у грудневому випуску «192 сходинок».

А. Г.