|
|
   |
До 200-рiччя вiд народження великого Кобзаря Українське радiо оголосило музичний конкурс «Нова пiсенна Шевченкiана». Головна умова — пiснi мають бути написанi на слова Тараса Григоровича. Твори, якi не транслювалися публiчно в телерадiоефiрi (формат — демо-версiя), надсилати за адресою 220@nrcu.gov.ua до 20 грудня нинiшнього року. До фонограми обов’язково додаються контактнi данi та iнформацiя i про автора музики, i про виконавця. Якщо демонстрацiйна версiя пiснi вiдповiдає вимогам конкурсу, але не вiдповiдає якостi запису фонограм, музикантам буде надаватися можливiсть зробити якiсний запис у професiйнiй студiї Українського радiо.
В рамках нещодавнiх днiв України у Великобританiї iм’я українського генiя з’явилося в топонiмiцi знаменитого на весь свiт унiверситетського мiста Кембридж. Одна з центральних алей одержала назву Taras Shevchenko Way — Шлях Тараса Шевченка. У топ-вузi англiйської аристократiї на одному з факультетiв вивчають творчiсть поета з 2008 року. З 2011-го копiї лiтографiй Шевченка вивiшенi у конференц-залi факультету. Тут уже 5 рокiв дiють Українськi студiї при вiддiлi славiстики, яким фiнансову пiдтримку надають Лада i Дмитро Фiрташi.
Кримсько-татарський спiвак академiчного плану Фемiй Мустафаєв нещодавно записав три диски — українських, кримсько-татарських народних пiсень i романсiв, «Тарас Шевченко — Солоспiви», Шевченкiвськiй музичний альбом вимагав тривалої пiдготовчої працi — виконавець поставив собi за мету зробити композицiю з музичних творiв рiзних перiодiв, якi рiдко або й зовсiм не виконувалися в супроводi професiйного оркестру. За п’ять рокiв розшукав ноти бiльш як 30 пiсень i арiй. Разом з Нацiональним академiчним оркестром народних iнструментiв України пiд керiвництвом народного артиста Вiктора Гуцала були зробленi оркестровки, а опiсля твори виконанi у фiлармонiчних залах країни.
Альбом «Тарас Шевченко — Солоспiви», до якого увiйшли 26 пiсень на слова Шевченка, висунутий на здобуття Нацiональної Шевченкiвської премiї 2014 року.
Мистецтвознавець, фiлософ i богослов за фахом Дмитро Степовик зробив поважний внесок у скарбницю української духовностi. Високо оцiненi його монографiчнi працi «Києво-Печерська лавра», «Iсторiя української iкони Х-ХХ столiть», книги про скульпторiв Михайла Паращука i Леонiда Молодожанина. Вчений до ювiлею Кобзаря вирiшив дослiдити можливо найбiльш контроверсiйну проблему наукового шевченкознавства — християнський свiтогляд видатного поета i художника, його творче трактування бiблiйних сюжетiв та мотивiв, стосунки з церквою, царським режимом за життя. Радянський науковий офiцiоз взагалi трактував життя i творчiсть Шевченка як послiдовного атеїста. У двотомному «Шевченкiвському словнику» (1976) «установча» стаття починається так: «Атеїстичнi погляди Т. Г. Шевченка — невiд’ємна складова частина матерiалiстичного свiтогляду поета»...
Книга Дмитра Степовика «Наслiдуючи Христа: вiруючий у Бога Тарас Шевченко» побачила свiт у київському видавництвi iменi Олени Телiги.
Складна тема: Христове вчення i митець, нацiональний генiй. Читач книги Степовика в полi мислення триматиме не лише iпостасну особистiсть Шевченка, але й Пушкiна, Толстого... Читач матиме серйозну поживу для духовного здвигу.