|
|
   |
Дванадцять східців має рік,
Долає їх у свято і у будень.
Найвищий з-поміж них — це я,
А звуть мене, звичайно ж, — грудень.
Дійти до мене — справа непроста,
Це дійсно так — повірте, не хвалюся,
Бо кожен східець — висота,
І я за кожен крок хвилююся-боюся.
Та вже коли до мене рік піднявсь,
Це значить — свято для усіх, не будень,
Бо тільки звідси видно рік Новий —
Із висоти, що має назву «Грудень».
Василь Полтавчук