|
|
   |
Одеса жваво обговорює цікаве суддівське рішення, винесене суддею Малиновського районного суду Олександром Гарським. Що ж такого цікавого було у вироці суду?
Справа, яку розглядав суддя, на жаль, поширена і не нова — ще на початку 2021 року двоє молодих хлопців вирішили поживитись і, проникши на штрафмайданчик для автомобілів, викрали із двох машин автомагнітоли. Охоронці гав не ловили — помітили горе-злодіяк, кинулись навперейми. Тікаючи, хлопці забули захватити наплічники з вкраденими речами, де, як згодом виявилось, лежали й особисті документи. При спробі повернути наплічники обидвоє були затримані поліцейськими.
А от рішення Олександра Гарського, який працює суддею із 2005 року, є досить креативним і неочікуваним. Він покарав двох злодюжок читанням творів Тараса Шевченка, Марка Твена і Джека Лондона. Відповідний вирок розміщений у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Обґрунтовуючи покарання, суддя взяв до уваги біографії обвинувачуваних. Як сказано у вироку, один з них, 23-річний молодик, виріс в інтернаті без батьків, при цьому мати не знав, а батько жив своїм життям, створивши нову сім’ю. У 2019 році здобув професію тракториста, закінчивши професійний аграрний ліцей. Також у вироку сказано, що обвинувачуваному не заплатили на будівництві, де він працював до вчинення крадіжки, й тому він не мав грошей, щоб дістатися додому, отож він і вдався до крадіжки.
Інший — 19-річний злочинець, не отримавши навіть середньої освіти, пішов працювати різноробом, щоб забезпечити дружину та дитину. Виріс в сім’ї з матір’ю та вітчимом, трьома молодшими братами. Рідний батько загинув, коли йому було 6 років.
«Допитуючи обвинувачених у судовому засіданні, судом встановлено, що вони фактично за своїм розвитком ще неповнолітні діти, хоча і мають відповідний вік. [...] Загалом відносини власності для обох обвинувачених є певною прогалиною в знаннях. І це не є дивним, оскільки вихованням обох обвинувачених, вочевидь, займалися не в достатній мірі. Про це свідчить, у тому числі, мова, побудова речень, малий словниковий запас... створення складних речень для пояснення своїх думок, точніше, відсутність здатності побудови в умі складного речення. Про певну дитячу, майже нерозумну для дорослої людини поведінку свідчать також і обставини правопорушення, які показують, що вчинення крадіжки обвинуваченими відбувалося за наявності із собою всіх документів, які посвідчують особистість кожного (паспорти та інші документи). При цьому вказані документи були залишені у рюкзаку на місці скоєння правопорушення», — зазначено у вироку.
Суд ухвалив вирок з урахуванням пом’якшувальних обставин — «щирого каяття та активного сприяння розкриттю кримінального злочину» . Обтяжливих обставин суд не встановив.
Суддя засудив молодиків до трьох років позбавлення волі, але звільнив від покарання, призначивши по року випробувального строку. Під час складання вироку суддя цитував російського письменника Федора Достоєвського і юриста-літератора Анатолія Коні, а також уривки з повісті «Пригоди Тома Соєра» Марка Твена.
«Суд далекий від думки, що тільки за допомогою покарань, встановлених у кримінальному законі, можливо виправити людину. [...] Підводячи підсумки під думкою про вид покарання з іспитовим строком, суд вважає, що на обвинувачених необхідно додатково покласти, окрім загальних обов’язків, передбачених у ч. 1 ст. 76 КК, обов’язок, передбачений п. 6 ч. 3 ст. 76 КК, у вигляді дотримування встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, які будуть полягати у читанні книжок», — ідеться у вироку.
Крім відшкодування процесуальних витрат на залучення експертів (по 2942 грн. кожному) та реєстрації в уповноваженому органі із питань пробації, суддя зобов’язав 23-річного та 19-річного жителів Білгород-Дністровського району прочитати наступні твори:
— повість «Пригоди Тома Соєра» і роман «Пригоди Гекльберрі Фінна» Марка Твена;
— повість «Біле Ікло» Джека Лондона;
— вірш «Минають дні, минають ночі» Тараса Шевченка.
«Саме завдяки таким творам у дитини і повинні створюватися образи прекрасного, найкращого, які вона буде нести через усе життя. І якщо людина була позбавлена такого прекрасного у дитинстві, потрібно компенсувати їй такі знання у сьогоденні. Фактично це питання духовного розвитку людини, питання любові до ближнього і поваги до права власності», — написав пан Гарський у вироку.
Щоправда, як швидко засуджені мають прочитати ці книги, і хто має перевірити виконання ними цього зобов’язання, у вироку не вказано.
Цікаве рішення... Як і цікавий вибір творів (навколо них також розгорнулась дискусія)... Але думка, без сумніву, правильна — читання допомагає сформувати особистість. І якби кожному засудженому вручали персональний список книг для обов’язкового прочитання під час відсидки та забезпечували постійний контроль за процесом, то, мабуть, користі б з того більше було...
Ярослава Різникова. Член НСЖУ