|
|
   |
Картопляна міль (Phthorimaea operculella) — дуже небезпечний шкідник картоплі і тютюну. А коли цих культур немає, пошкоджує томати, перець, баклажани та інші культури пасльонових. В Україні картопляна міль найбільш поширена в Донецькій, Запорізькій, Одеській, Херсонській, Харківській та Дніпропетровській областях.
Головними шкідниками є гусениці. Найчастіше пошкоджуються бульби, що зберігаються, та молоді рослини в осінній період вегетації. Личинки свердлять у бульбах дірки та ходи. Отвори для проникнення личинок викликають м’яку гниль. Бульба картоплі, що вражена 9—10 гусеницями одночасно, буде схожа на губку, в якій личинки практично повністю виїдають серцевину.
На початку весни личинки знищують молоду розсаду, пізніше вони шкодять дорослим рослинам, і максимальна кількість гусениць виводиться тоді, коли на кущах розвиваються бульби і плоди.
Метелик картопляної молі — дрібний, з розмахом крил 12—16 мм, брудно-сірого кольору і чорною плямистістю на поверхні. Таке забарвлення дозволяє комасі залишатися непримітною навіть на близькій відстані. Картопляна міль відкладає яйця крихітного розміру (близько 0,5 мм), непримітні навіть зблизька. Гусениця старшого віку — жовтувато-рожева або жовтувато-зелена, в залежності від з’їденого корму, з блідою подовженою полосою посередині, довжиною 8—10 мм. Завершивши живлення і розвиток, вони покидають бульби, листки, стебла і сплітають в прихованих місцях (посохле листя, рослинні рештки, між бульбами у сховищах, тріщини в підлозі) малопомітний кокон, до поверхні якого прикріплюються грудочки землі, сміття. Через 3—4 дні перетворюються в лялечку, з якої через 7—12 днів вилітає метелик.
Заходи боротьби з картопляною міллю передбачають дотримання сівозмін, недопущення повторних посадок картоплі (а також інших пасльонових) на попередньому місці протягом 3 років, фумігацію бульб картоплі перед висаджуванням. Садити потрібно тільки здорові бульби, глибина їх загортання повинна становити не менше 15 см. Впродовж вегетації, необхідно систематично знищувати пасльонові бур’яни, які є резерватами шкідника.
Збирати врожай потрібно на початку пожовтіння бадилля, викопані бульби необхідно відразу вивезти з поля, не залишаючи на ньому некондиційні і дрібні. Не можна викидати бульби, плоди, уражені шкідником, на звалища, в лісосмуги, тому що шкідник може перезимувати і в наступному році знову оселитися на полях.
Для хімічної боротьби з шкідником потрібно використовувати препарати, відповідно до переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених в Україні.
Тетяна МЕРЗЛІКІНА. Головний спеціаліст відділу карантину рослин