Усі знають про одеський іподром, який цього року святкує своє 135-річчя. Але мало хто знає про те, що на початку ХХ століття в Одесі існував ще один іподром, розташований в районі Пересипу, недалеко від вулиці Церковної. Цей іподром був створений спеціально для стрибків і проіснував лише 8 років. А було так…
Зараз я рідко буваю біля моря. Вік. Але іноді син вивозить мене до Аркадії чи на Ланжерон. Я радію крикам чайок, різким поривам солоного вітру і подовгу дивлюся на обрій, згадуючи свої плавання і людей, чиї імена колись були знаменитими. Одне із таких імен — капітан Вайсман, це людина нелегкої долі, яку знала вся морська Одеса...
Напередодні дня Перемоги антигітлерівської коаліції — Радянського Союзу, США та Великої Британії — над фашистською Німеччиною, до Одеси приїхали представники міжнародного фонду «Християни за Ізраїль». До цього фонду входять Канада, Німеччина, Австрія, Швейцарія, Бельгія, Велика Британія, Італія, Австралія, Нова Зеландія. Члени фонду — люди різних християнських конфесій...
Розбирав днями татовий архів. Потрапила на очі стаття у «Вечірній Одесі». І, як це часто буває, із нізвідки наринули спогади… 1967 рік, мені шість. Ми живемо великою родиною. Я з нетерпінням чекаю щодня листоношу (з товстою сумкою на ремені), який приносить мені яскраву, нетутешню листівку з далекої (але вже й близької) Угорщини...
У цьому році виповнилось 35 років з дня виборів народних депутатів України в УРСР, які були першими виборами до Верховної Ради УРСР на альтернативній основі. На них було обрано 12-е скликання Верховної Ради УРСР, що згодом стало 1-м скликанням Верховної Ради України. Це були особливі вибори...
Редакція газети «Вечірня Одеса» звернулася до мене з проханням написати спогади до 10 квітня — Дня визволення Одеси від фашистських загарбників. Переживши роки фашистської окупації нашого міста, я неодноразово писав на цю тему. Але коли сів за чергову статтю, в пам’яті почали спливати нові й нові подробиці страшних років в історії рідного міста і того радісного дня — звільнення з нацистського концтабору радянськими військами. Наринули спогади…
За довгі роки роботи в літературі, написавши понад тридцять книг, я думав — все. Виписався. Але раптом зателефонував хлопець, йому 16 років, навчається у морехідному училищі, мріє стати моряком. Прочитавши кілька моїх книг, питає: чи бачив я мис Доброї Надії? І чому цей мис так називається? Я завжди відповідав — і на листи читачів, і на дзвінки. Відповідаю через газету і цього разу...
Це було вже в далекому 1983 році. За ініціативи голови колгоспу ім. Дзержинського Всеволода Вікторовича Кудрявцева був створений самодіяльний хор «Райдуга» при Будинку культури, директором якого був Олександр Григорович Лазаренко...
У морі, як у житті: спокійні дні міняються штормовим вітром, на гребенях хвиль закипає піна, і небо навіть вдень стає темним та близьким. На камбузі і в буфетній починає гуркотіти посуд, що падає від качки...
У понеділок, 27 січня, людство згадувало трагічні події 80-річної давнини. Тоді солдати Червоної Армії звільнили концтабір Аушвіц-Біркенау у польському місті Освенцім. І весь світ дізнався про страшні злочини нацистського режиму. Тільки в Аушвіці в період з 1940 по 1945 роки, було вбито понад мільйон людей, переважно євреїв, синті та ромів. Потім відкрилася правда про Майданек і Треблінку, Собібор і Хелмно, про інші концтабори, створені спеціально для «вирішення єврейського питання»...
