|
|
   |
Восьме і дев’яте травня — важливі дні для українців. Згідно із законом, 8 травня відзначаємо День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939—1945 років.
Це приєднання до європейської традиції відзначення цієї дати. Для Європи 8 травня — точка відліку закінчення війни, перемога над страшним злом нацизму, нагадування про катастрофу війни, а не про тріумф одних народів над іншими, переможців над переможеними. Пам’ять про війну має вести не до культу перемоги, а розвивати вміння цінувати мир, категорично і безкомпромісно захищати його всіма розумними засобами, а також виховувати сміливість та принциповість у боротьбі з агресією й несправедливістю. 8 травня буде вихідним днем в країні, звичайно, коли закінчиться війна. Символ цього дня — червоний мак.
А 9 травня в Україні відзначають День Європи. «Щороку 9 травня ми будемо вшановувати нашу історичну єдність — єдність усіх європейців, які знищили нацизм і переможуть рашизм», — сказав з цього приводу голова держави.
Цього року своє звернення з нагоди Дня пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні Президент України Володимир Зеленський записав у селі Ягідне на Чернігівщині.
«Вони вриваються у твій дім. Приходять убивати, спалювати, страчувати. Вони не шкодують нікого — літніх людей, жінок, дітей… Вони — звірі…».
Це спогади тих, хто пережив окупацію нацистів.
І це спогади тих, хто пережив російську окупацію. Однакові жахи, злочини однакових нелюдів.
80 років тому мільйони українців боролися, аби нацизм програв назавжди. Але сьогодні українці знову протидіють злу, яке відродилося, прийшло знову, хоче знищити нас знову. Армія нелюда, який убиває, катує, стирає з лиця землі мирні міста й села. Зло, ім’я якого — російський фашизм. Скорочено — РФ.
Свідок цього — цей підвал у селі Ягідне на Чернігівщині. Рашисти загнали й тримали тут майже місяць усіх жителів села. Усіх. 350 людей. Всіх дітей цього села. 80 дівчаток і хлопчиків, наймолодшому з яких — півтора місяця. Кожен у світі може зрозуміти, що таке путінська Росія, уявивши себе тут, у цьому підвалі, серед цих людей. Без світла, їжі, води, ліків, повітря, у приміщенні, де було менше як метр на одну людину. Спали сидячи. Виходили на вулицю лише раз. Їли по 200 грамів юшки на день. Чоловіків на морозі роздягали догола, аби знайти українські татуювання. Десять заручників тут померли. Їх заборонили ховати. Ще 17 людей рашисти вбили. У будь-якому куточку світу це називають одним словом: пекло. Коли спалюють цілі села, вчиняють масові страти, ставлять до стінки із зав’язаними очима та вбивають. У будь-якому куточку світу це називають одним словом: нацизм. Якщо це не нацизм, то що тоді?
І всі на Землі знають історію й пам’ятають, як боротися з нацизмом. Коли людство об’єднується, протидіє Гітлеру, а не купує в нього нафту й не приходить до нього на інавгурацію.
Ягідне, що пережило пекло РФ, — лише один приклад. Одне село, але воно відображає всю суть путінського бачення світу. Справжні цілі. Заганяти під землю всіх, хто хоче жити вільно. Загнати в підвал ціле село, а далі — ще одне, інше, а далі — усю Україну, а врешті загнати в підвал цілий світ. Для РФ це просто етапи божевільного плану: ув’язнити свободу в гетто. Концтабір під назвою «рускій мір». Експортувати по всьому світу головне російське надбання — колючий дріт. За тим же сценарієм 80-річної давнини авторства Гітлера, крок за кроком ковтаючи землі інших і тестуючи реакцію світу. І коли реакція безхребетна, нацисти йдуть далі. Їх не зупиняють заклики, резолюції, напівсанкції. І єдине питання, яким Путін переймається сьогодні: хто наступний?
Перелік держав, які не можуть почуватися в безпеці, Росія офіційно затвердила під назвою «Список недружественных государств». Красномовно, що він майже повністю збігається зі списком держав антигітлерівської коаліції. Ті, хто переміг нацизм, — вороги для сучасної Росії. Країни Європейського союзу, Велика Британія, США, Канада й загалом майже півсотні держав. Вільні, демократичні й незалежні, що в сучасній кремлівській ідеології значить небезпечні. А отже — мішені.
Світ не бачив загрози, світ проспав відродження нацизму — о 5-й ранку 24 лютого 2022 року. І сьогодні всі, хто пам’ятає Другу світову й дожив до наших днів, відчувають дежавю. Битва за Київ, бомбардування Харкова, Одеси, Дніпра, масові могили, блокада портів, викрадення й вивезення зерна, катування, страти, депортація дітей, фільтраційні табори, колонії для полонених. Сторінки з підручників про Другу світову Росія повернула у заголовки світових ЗМІ. Страшне минуле Росія повернула у стрічку щоденних новин. Доводячи з кожним новим злочином — нацизм відродився. Тільки з новим маркуванням: «Сделано в России».
Нещодавно наше суспільство зворушило фото чоловіка біля могили онука, який загинув на війні. Батько цього чоловіка загинув від рук нацистів. Життя його онука забрали російські окупанти. Це лише один із мільйонів прикладів, які ставлять між нацизмом і сучасною Росією знак рівності.
Сьогодні ідеї Гітлера звучать російською мовою. Злочини нацистів скоюються під російським прапором. Відмінність формальна. Новий вермахт, який вдерся в Україну, носить на рукавах двоголового орла. Нові «Фау» — це «калібри» й «кинджали», новий Люфтваффе — МіГи й «сушки», нова свастика — «зетка», новий «Гітлер’югенд» — «Юнармія». Таких паралелей — десятки, таких наслідувань — сотні.
І якщо сучасний Кремль походить на Третій рейх в усьому, то й кінець його має бути ідентичним.
У новому Нюрнберзі. У місті Гаазі.
Як і в 1945-му, це здатен зробити тільки об’єднаний вільний світ. Об’єднаний в антипутінську коаліцію. Не словами, а діями здатний зупинити нацистів Москви, не дати новому злу поширитися на весь Європейський континент, а згодом і на весь світ. Здатний допомогти Україні перемогти російський нацизм, допомогти собі, допомогти світу, аби довести відданість словам «Ніколи знову!».
Аби «Ніколи знову!» знову було актуальним.
Дорогі українці!
Жителів села Ягідне тримали тут 27 днів. 30 березня 2022 року село було звільнене від рашистських окупантів. 19 квітня — розміноване нашими силами. Це символ того, що історія повторюється, і кожен, хто прийшов нищити нас, врешті-решт тікатиме з української землі. Частина наших територій поки що залишається окупованою, частина наших людей — у полоні. Це означає, що наша битва триває. І сьогодні, в День пам’яті та перемоги над нацизмом, згадуючи мільйони українців, що разом з іншими народами боролися й перемогли, ми віримо й наближаємо новий день нової перемоги.
Коли вигнання нацистів з України, про яке ми читали в підручниках історії, відбудеться у реальному житті. І подія середини ХХ століття станеться знову й увійде в історію ХХІ століття. Історію спільної перемоги над російським злом.
З Днем пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні!
Слава Україні!