|
|
   |
Телефонный звонок в редакцию — и новое знакомство.
— Меня зовут Михаил Татарников, художник, родом из Ташкента, этнический украинец по матери, гражданин Нидерландов с 2009 года. Нападение России на Украину было шоком и ударом для меня. Я хочу заявить о своей солидарности с украинским народом.
Как стало понятно из нашего дальнейшего разговора, Михаил (Майкл) использует любую возможность, информационный ресурс, чтобы о своей позиции рассказать. Одесская газета попала в его поле зрения не случайно. Корни Михаила — в соседнем Овидиополе, активно интересоваться украинской ветвью своей родословной он начал несколько лет назад. Написал письмо в поселковый совет. Об этом подробно рассказала директор историко-краеведческого музея Овидиополя Людмила Хаджи:
— Овідіопольська селищна рада переадресувала мені цікавий лист від громадянина Нідерландів Майкла (Михайла) Татарнікова, художника з міста Маастріхт. Він розшукував своїх предків і родичів по лінії бабусі Надії Іванівни Коломієць, яка народилася і виросла в Овідіополі та була рідною сестрою Марії Іванівни Панфілової-Коломієць.
Батько сестер Марії та Надії, Іван Устимович Коломієць, свого часу підтримав революційні події 1905—1907 років і став головою першої в Овідіопольщині спілки селян «Червона зоря». Марія Іванівна Коломієць вийшла заміж за майбутнього генерала І.Ф. Панфілова (28 героїв-панфіловців), котрого в 1921 році направили в Овідіополь для боротьби з контрреволюцією. Після заміжжя виїхала з рідного Овідіополя разом з чоловіком спочатку до Москви, потім — Київ, Ташкент, Фрунзе. Вони виростили п’ятьох дітей, старша донька Валентина пішла на фронт під час Другої світової війни медсестрою. Під час війни молодша сестра Марії Іванівни Надія також переїхала в Середню Азію. Після війни, в 60-х роках ХХ ст., донька Валентина передала картини своєї матері М.І. Панфілової-Коломієць до Овідіопольського історико-краєзнавчого музею.
Я скопіювала для Майкла музейні фотографії та документи, які стосувалися його рідні, та відправила електронною поштою. Ми ще деякий час поспілкувалися через Інтернет, Майкла цікавило все про Овідіополь, він навіть планував відвідати наше містечко, але…
Російсько-українська війна перекреслила плани багатьох людей, і не тільки в нашій країні. Але Майкл буквально з перших днів після початку російської агресії вийшов на зв’язок, цікавився станом справ в своїй історичній малій батьківщині, переживав… На сьогоднішній день Майкл співпрацює з волонтерськими пунктами в своєму місті Маастріхт, передає для України кошти, речі першої необхідності, допомагає родичам, що живуть в нашій країні.
— Путин, Кремль, российские граждане любят хвастать подвигом генерала Панфилова и панфиловцами, в особенности перед Днем Победы, — сказал двоюродный внук советского военачальника. — Но я хочу, чтобы они знали, что родственник того, кем они козыряют, выражает солидарность с Украиной, выступает против российской агрессии и геноцида украинского народа. Считаю нынешнюю российскую власть преступной и очень надеюсь, что вскоре все они окажутся на скамье подсудимых в Гааге.
Михаил рассказал, что в первые дни войны он ежедневно ездил в Роттердам и как волонтер помогал организациям, формировавшим гуманитарные грузы для Украины. Сам привозил одежду, делал денежные пожертвования. Несколько огорчен Михаил тем обстоятельством, что все более редкими становятся протестные акции, «но продолжают развеваться украинские флаги на городских ратушах, и страна по-прежнему оказывает существенную помощь украинским беженцам». Не дать охладеть вниманию к Украине — в этом видит свою миссию Михаил Татарников. Массированные вражеские обстрелы в начале года просто должны, по его мнению, активизировать действия союзников Украины — США и ЕС, ускорить оказание помощи воюющей стране, приближая тем самым победу.
— Искренне хочу пожелать украинцам мирного неба над головой, чтобы снова во дворах был слышен детский смех, появилась уверенность в завтрашнем дне. Чтобы взрывы были только от салютов, а слезы — от радости, — сказал Михаил.
Наш новый знакомый — художник, любовь к живописи, он в этом уверен, передалась от украинских бабушек. Его картины сейчас — это чувства и эмоции, связанные с войной. Что-то подсказывает нам, что знакомство с Михаилом Татарниковым будет иметь продолжение.
Дора Дукова