|
|
   |
У минулу неділю, 21 лютого, світова спільнота відзначила Міжнародний день рідної мови. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» було проголошено на сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у 1999 р. Тим самим організація підтримує мову як ознаку культурної приналежності людини і вважає, що вивчення іноземних мов та багатомовність є ключами до взаєморозуміння та взаємоповаги.
Глибока інтернаціональна повага до інших мов, відчуття їхньої краси, сприйняття їх як творчої стихії, що об’єднує народи і веде до розуміння, виражено у вірші Павла Тичини «Чуття єдиної родини»:
«До мови доторкнешся — м’якше
м’яких вона тобі здається.
Хай слово мовлене інакше —
та суть в нім наша зостається.
Бо то не просто мова, звуки,
Не словникові холодини —
В них чути труд, і піт, і муки,
чуття єдиної родини...».
Найважливішою складовою і основою української національної культури є рідна мова нашого народу. Будучи державною, українська мова входить у всі галузі національно-культурного життя і виконує надзвичайно широке коло функцій в суспільно-державній, економічній та духовній сфері.
Українська мова, як і мови інших народів, служить не тільки основним засобом комунікацій. Мова — показник інтелектуального та духовного життя народу й кожної людини. Вона є найбільшим духовним багатством, в якому народ живе, передає з покоління в покоління свою мудрість, культуру, традиції. У кожному слові рідної мови не тільки звукове позначення явища, події, речі, а й найтонші відтінки почуттів і переживань.
До Міжнародного дня рідної мови Одеська національна наукова бібліотека пропонує книжково-ілюстративну виставку «Мова. Культура. Ідентичність», на якій представлено нові видання, присвячені дослідженню, вивченню та розвитку української мови.
Перш за все, це видання Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України, історичні та граматичні дослідження провідних українських учених. Чимало видань присвячено основам ділового мовленнєвого етикету і культури мовлення. Підручники, посібники стануть у нагоді тим, хто прагне вивчати і вдосконалювати українську мову. Низка науково-популярних видань, присвячених українському мовленню та правопису, проблемі русизмів та елементів суржику, стане у нагоді шукачам довершеного українського слова.
Про деякі нові видання варто сказати окремо. Заслуговує на увагу репринтне видання «Норми української літературної мови» (Київ, 2018) видатного українського мовознавця Олекси Синявського (1887—1937). Від часу появи книги минуло 90 років (перша книга була видана у 1931 році). Завдяки ретельному опрацюванню багатого мовного матеріалу, його зваженому аналізові ця книга відіграла помітну роль у становленні й поширенні норм української літературної мови в суспільній практиці. Вона була підручником і порадником для багатьох поколінь мовознавців, учителів, усіх тих, кого захоплювала краса слова й гармонія мови. Праця Олекси Синявського актуальна і нині. Це яскрава сторінка історії української мовознавчої думки, відтворення творчих пошуків лінгвістів першої половини ХІХ ст., яким доводилось працювати у вкрай несприятливих обставинах.
У книзі приваблюють широкий історичний контекст багатьох мовних елементів, пояснення рекомендованих для вживання нормативних форм, чітка аргументація кваліфікації мовних одиниць як бажаних чи недопустимих.
Духовне багатство людини й суспільства визначає багато чинників, серед яких надзвичайно важливими є глибоке пізнання та освоєння народної моралі, етикету, культури мовлення. Посібник «Основи культури і техніки мовлення» (Кривий Ріг, 2014) допоможе поглибити знання української мови і культури спілкування, оволодіти основами теорії і практики мистецтва слова і виразного читання. Як чемно привітатися, шанобливо спілкуватися, у різних ситуаціях поводитись у суспільстві? Як працювати над оформленням своєї мовної особистості та домогтися того, щоб мовлення набувало ознак вишуканості. На ці питання частково дає відповідь пропонована книжка.
«Пошук українського слова, або Боротьба за національне «Я», (Київ, 2001) — цикл популярних бесід про лексику української мови, розрахований стати у нагоді шукачам якісного українського слова. Автор книги Святослав Караванський — український мовознавець, поет, перекладач, журналіст, знайомить з найтиповішими помилками з русифікованого українського мовлення. На конкретних прикладах окреслює шляхи до відродження традиційної української лексики, розглядає дискусійні правила орфографії і навіть наводить проєкт правописної реформи на підставі правопису Української академії наук, чинного до 1929 р.
Статті видатного вченого Івана Дзюби на захист української мови, друковані в 1988 року в газеті «Вечірній Київ», зараз актуальні ще більше, ніж тоді, коли були написані. Окремою книжкою вони вийшли 1990 року у видавництві «Радянський письменник». Пропонуємо всім, хто вболіває за долю української мови, повторне видання «Бо то не просто мова, звуки...» (Дрогобич, 2012), доповнене кількома новішими публіцистичними виступами Івана Дзюби, а також багатьма цікавими листами-відгуками на його статті. У цих відгуках, що нині є важливим документальним свідченням, простежуються корені сучасної мовної ситуації у нашій державі. «Рідна мова — це найособистіша і найглибша сфера обстоювання свого «я», своєї особистої і національної гідності...» зазначає Іван Дзюба, український літературознавець, літературний критик, академік, громадський і культурний діяч.
Запрошуємо всіх охочих ознайомитися з цими та іншими виданнями. Виставка діятиме до 1 березня у головному читальному залі Одеської національної наукової бібліотеки.
Світлана ГЕРАСИМОВА. Провідний бібліограф відділу соціокультурної діяльності Одеської національної наукової бібліотеки