|
|
   |
За давньою традицiєю, Одеська нацiо- нальна наукова бiблiотека спiльно з Астрономiчною обсерваторiєю Одеського нацiонального унiверситету iм. I. I. Мечнікова проводять культурно-просвiтницькi заходи пiд назвою «Парад планет», спрямованi на популяризацiю астрономiї як науки, поширення знань про Всесвiт та iнформування громадськостi про сучаснi науковi дослiдження та вiдкриття.
Цього року 11 лютого у межах проекту в бiблiотецi вiдбудуться лекцiї одеських вчених Астрономiчної обсерваторiї, презентацiя щорiчного Одеського астрономiчного календаря та огляд книжково-iлюстративної виставки, яка присвячена найдавнiшiй науцi у свiтi — астрономiї.
На одному з роздiлiв виставки представлено лiтературу про вчених, якi присвятили життя вивченню Всесвiту. Зокрема, у цьому роцi виповнюється 140 рокiв з дня народження Олександра Яковича Орлова (1880—1954) — видатного вченого, першого академiка, астронома Української академiї наук, засновника двох академiчних обсерваторiй: Полтавської гравiметричної i Головної астрономiчної, якi стали тепер значними центрами наук про Землю i Всесвiт.
У першiй половинi ХХ ст. вiн був найавторітетнішим фахiвцем у галузi дослiдження коливань широт i руху полюсiв Землi, одним iз засновникiв геодинамiки — науки, що вивчає Землю як складну фiзичну систему, схильну до зовнiшнiх сил, що дiють на динамiку планети.
З Одесою пов’язанi 22 роки (1913—1934) життя Олександра Яковича Орлова. Молодий, але достатньо досвiдчений i вiдомий у наукових колах вчений був запрошений на посаду завiдуючого кафедрою астрономiї та директора Астрономiчної обсерваторiї Новоросiйського унiверситету. На той час Олександр Якович вже пройшов стажування в Європi та Америцi i займався серйозними дослiдженнями стосовно приливної деформацiї Землi.
Одеський перiод був надзвичайно насиченим та плiдним. В Одесi вiн став доктором астрономiї (1915), професором (1916), академiком Української академiї наук (1918). За роки його керiвництва у обсерваторiї вiдновили меридiанний круг Репсольда, налагоджено великий ряд космiчних спостережень. Вже наступного року пiсля призначення О. Я. Орлова, у 1913 р., заснували бiблiотеку обсерваторiї, а у 1914—1915 рр. вийшли друком першi «Працi Астрономiчної обсерваторiї».
Окрiм наукової дiяльностi, О. Я. Орлов цiкавився проблемами мiста, де працював. Того часу в Одесi траплялися зсуви грунту, якi завдавали шкоди прибережнiй частинi мiста. Олександр Якович долучився до роботи комiсiї по боротьбi зi зсувами, пiд його керiвництвом проведенi укрiплення узбережжя Одеси. У 1920 році вiн iнiцiював видання «Астрономiчного календаря», необхiдного для флоту Чорного моря.
Олександр Якович Орлов заклав в обсерваторiї традицiї класичних астрономiчних дослiджень, якi одеськi астрономи намагаються пiдтримувати та розвивати.
Детально про одеський перiод життя вченого можна прочитати у статтi наукових спiвробiтникiв Одеської обсерваторiї 90-х рокiв ХХ ст. Маргарити Волянської та Олега Манделя у збiрцi «Страницы истории астрономии в Одессе» (Одеса, 1994). До вiдома, видання мiстить матерiали про наукову дiяльнiсть багатьох одеських астрономiв, якi стояли бiля витокiв одеської обсерваторiї, створили кафедру астрономiї Астрономiчної обсерваторiї Одеського унiверситету та сприяли її успiшному розвитку (Л. Ф. Беркевич, К. Д. Покровський, В. П. Цесевич, Б. В. Новопашений та багато iнших).
У збiрнику також можна прочитати iсторичнi дослiдження науковцiв Астрономiчної обсерваторiї про розвиток астрономiї, створення одеської обсерваторiї та першi роки її роботи. У книжцi опублiкованi спогади студентiв Новоросiйського унiверситету, майбутнiх вчених-астрономiв, зокрема спогади Миколи Стойко-Радиленко (Францiя) про його навчання на фiзико-математичному факультетi та знайомство з професором Орловим. Колишнiй вихованець дiлиться спогадами про студентське життя, згадує iмена молодих вчених, з якими працював разом в одеськiй обсерваторiї, та свого вчителя, професора Орлова.
Одним з цiкавих видань виставки є книга про органiзацiю та становлення Головної астрономiчної обсерваторiї, створенню якої ми завдячуємо О. Я. Орлову, — «60 рокiв Головнiй астрономiчнiй обсерваторiї НАН України» (Київ, 2004). Офiцiйною датою заснування обсерваторiї вважається 17 липня 1944 р. Але цiй важливiй подiї передували роки напруженої працi iнiцiатора її створення. Вибiр мiсця для будiвництва обсерваторiї визначав долю та подальшу роботу. Орлов пропонував побудувати її поблизу м. Канiва, проте обставини стали на перешкодi задуму вченого. Цiннiстю видання є опублiкованi архiвнi справи, якi зберiгаються у вiдомчому архiвi Головної астрономiчної обсерваторiї, зокрема особова справа О. Я. Орлова.
Варто звернути увагу, що особова справа О. Я. Орлова як професора Новоросiйського унiверситету зберiгається у Державному архiвi Одеської областi.
Дослiджуючи бiографiї видатних астрономiв, варто звернути увагу на науково-популярне видання «Плеяда перших» (Київ, 2004), що являє собою серiю нарисiв про тих, хто сприяв народженню та становленню Головної астрономiчної обсерваторiї. Бiографiчнi есе пiдготувала науковий спiвробiтник ГАО, представниця наукової школи Орлова — Алла Олексiївна Корсунь. Iсторичнiсть подання матерiалу, достовiрнiсть фактiв iз конкретними посиланнями на джерела, фотографiї та особиста симпатiя автора до цiєї непересiчної особи робить книжку змiстовною i пiзнавальною.
Систематизованi та узагальненi вiдомостi про наукову дiяльнiсть та творчий доробок О. Я. Орлова зосереджено у першому випуску серiї бiобiблiографiчних довiдникiв Одеської нацiональної наукової бiблiотеки — «Вченi вузiв Одеси: природничi науки», упорядник — Iнна Емiлiвна Рiку (Одеса, 2003).
Наукова спадщина О. Я. Орлова велика i рiзноманiтна, вона стосується астрометрiї, небесної механiки, геофiзики, геодезiї, сейсмологiї, кометної астрономiї та iн. Все ж прiоритетне мiсце в нiй належить вивченню Землi методами астрономiї, геофiзики i геодезiї.
В Одеськiй нацiональнiй науковiй бiблiотецi зберiгаються цiннi та раритетнi видання праць О. Я. Орлова, зокрема, брошура «О затмении солнца 8 августа 1914 года для г. Одессы», в якiй автор пояснює явище сонячного затемнення для широкого загалу (Одеса, 1914), та цикл лекцiй О. Я. Орлова «Теоретична астрономiя» з додатками таблиць i схем (Одеса, 1920).
Пiдсумки його широтних дослiджень надано в книзi «Служба широти», опублiкованiй посмертно у 1958 роцi (росiйською та французькою мовами).
Коли читаєш науковi розвiдки, бiографiю та спогади про професора Олександра Яковича Орлова, постає людина величезної волi, невичерпної енергiї та ентузiазму. Традицiї дослiджень передаються вiд поколiння до поколiння, а тематика дослiджень розширюється i вдосконалюється.
Свiтлана ГЕРАСИМОВА. Провiдний бiблiограф вiддiлу зв’язкiв з громадськiстю та реклами ОННБ