|
|
   |
«Україна потребує кардинальних змiн у вiдношеннi до своїх громадян. I це факт! Найважливiшi професiї, такi, як лiкарi, педагоги, комунальники, будiвельники та дорожники, втратили престиж та повагу... А це неправильно! Якраз вони б мали отримувати гiднi заробiтнi плати та мати повний соцiальний пакет! Що вже говорити про пенсiонерiв та незахищенi верстви населення, якi потерпають вiд свавiлля влади та ганебного ставлення держави?! Найцiннiше, що має кожна держава, — це її громадяни! Ми повиннi вiдновити цю iстину в Українi», — переконаний народний депутат України Олександр Шевченко. Саме про соцiальну сферу та змiни, яких потребує країна, — далi в розмовi з засновником туристичного комплексу «Буковель», народним депутатом України Олександром Шевченком.
Нещодавно Олександр Шевченко заявив про свiй намiр брати участь в президентськiй передвиборчiй кампанiї 2019 року, чим збудив зацiкавленiсть до себе та свого бачення розвитку держави, її економiки та соцiальної сфери.
— Олександре Леонiдовичу, всi говорять про низький рiвень життя в Українi... Низькi зарплати, практично жебрацькi пенсiї... Чи є вихiд з цього замкнутого кола фактичної тотальної бiдностi?
— Дiйсно, це ганебна правда сьогодення! Чиновники у владних кабiнетах отримують сотнi тисяч гривень в мiсяць, вони десятками рокiв займали посади державних чиновникiв, суддiв, прокурорiв (яким заборонено законом вести пiдприємницьку дiяльнiсть), сьогоднi декларують вiлли на Середземному морi, цiлi автопарки престижних автомобiлiв, сотнi мiльйонiв гривень готiвки... А люди, якi чесно працюють на економiку країни, якi все життя працювали, розвиваючи нашу державу, отримують копiйки...
В моїй програмi, яку я пропоную українцям, — «Країна гiдностi i правди» — прописане завдання вийти за рiк-два на мiнiмальну зарплату в 10 тисяч гривень. До трьох рокiв зарплати українцiв мали б становити не менше 500-700 доларiв. Такi задекларованi зарплати дозволять пiдвищити пенсiї, якi за розрахунками становитимуть 400-500 доларiв.
I тодi ми зможемо починати говорити про гiднiсть громадянина в нашiй державi. До тих пiр, поки такого рiвня доходiв не забезпечили, ми повиннi надавати адреснi пiльги та соцiальну допомогу найбiльш вразливим верствам — людям з iнвалiднiстю, ветеранам, пенсiонерам... На лiкування, на щорiчне оздоровлення, на iншi першочерговi потреби.
— Багато людей поставлять пiд сумнiв такий прогноз зростання зарплат та пенсiй. Скажуть, що це лише передвиборчi обiцянки...
— Розумiю, що влада за останнi 20 рокiв повнiстю втратила довiру українцiв. Але механiзми є. I це не просто слова. Можу навести приклад «Буковеля», який ми з командою однодумцiв реалiзували за 15 рокiв. Тут, завдяки зрозумiлим i чесним правилам для iнвесторiв, з колись найдепресивнiшого карпатського села Поляниця створено зону процвiтання та впевненостi в завтрашньому днi. В самому «Буковелi» створено бiльше 5 тисяч робочих мiсць, а навколо «Буковелю» — десятки тисяч людей мають роботу i гiдну зарплату. На «Буковелi» вже зараз мiнiмальна зарплата складає 10 тисяч гривень за мiсяць роботи. Це мiнiмальна, а фахiвцi, iнженери, керiвники пiдроздiлiв мають зарплати в
20—30 i бiльше тисяч гривень.
Село Поляниця, в яке колись i транспорт не ходив взимку, лише лiсовози, зараз отримало образну назву «село мiльйонерiв». Звiдси жодної людини за останнi 15 рокiв не виїхало на заробiтки за кордон.
— Як цей досвiд можна використати в масштабах держави?
— Знаєте, закони економiки дiють всюди практично однаково. В масштабах України треба створити сприятливi умови для iнвестора. Зробити зрозумiлою, простою i необтяжливою систему оподаткування бiзнесу. Друге — гарантувати право власностi. Для цього повиннi запрацювати справедливi i чеснi правоохоронна та судова системи.
Ну i ще одне необхiдне для розвитку держави, економiки — розвиток iнфраструктури. Найперше — ми повиннi збудувати дороги. Тому що по iснуючих дорогах iнвестор просто не доїде до мiсця можливого iнвестування...
Приклад, як треба будувати дороги, ми також продемонстрували. Буковелiвськi дорожники вперше в Українi впровадили новiтнi свiтовi технологiї та за власною iнiцiативою надають гарантiю на свої дороги в 10 рокiв. Ранiше, як правило, гарантiя складала 3 роки...
I от коли ми створимо умови i правила для iнвестора, то ми отримаємо сотнi тисяч робочих мiсць. На ринку працi почнеться конкуренцiя мiж роботодавцями. Зростуть зарплати. Держава також повинна спонукати «багатих дiлитися з бiдними», — щоразу пiднiмаючи мiнiмальну зарплату.
— Запрацює ефект мультиплiкатора...
— Будь-яка економiка потребує руху коштiв, чим бiльше люди мають грошей, тим бiльше витрачають, i тим потужнiше розвивається економiка країни. У нас же навпаки, людям дали мiзернi пенсiї i заробiтнi плати, а чиновники їдуть витрачати колосальнi суми за кордон... Я переконаний, що маючи полiтичну волю та важелi впливу, за три роки можна довести рiвень мiнiмальної зарплати до 500—700 доларiв, а пенсiї десь на рiвень 400—500 доларiв. Тодi вiдповiдно пiднiметься рiвень купiвельної спроможностi людей, а в сукупностi з певними заходами стосовно банкiвської схеми це дозволить брати кредити на купiвлю житла чи автомобiля, а це вже основа для створення сiм’ї та народження дiтей...
Я завжди кажу, що найдiєвiшим i найпотужнiшим iнвестором будь-якої економiки є громадяни. Не лише пiдприємець чи банкiр, а й простий споживач, який своїми покупками iнвестує економiку.
Рухаючись означеним шляхом, ми з кожним роком матимемо бiльш сильну та процвiтаючу країну з нормальним рiвнем життя та впевненiстю у майбутньому! Ми повиннi збудувати країну гiдностi i правди, в якiй кожен почуватиметься в безпецi! Де старше поколiння буде не лише соцiально захищеним, а мати впевненiсть в гiдному майбутньому дiтей та онукiв.
— А що ж зараз?
— На разi неможливо менi одному побороти чиновницький механiзм несправедливого розподiлу ресурсiв. Наразi з державного бюджету дотуються пiдприємства олiгархiв, витрачаються кошти на утримання колосального чиновницького апарату, який давно потрiбно замiнити на комп’ютери, створюються шахрайськi напiвзаконнi схеми для махiнацiй.
Ми маємо бездiяльнiсть правоохоронної системи та ручне управлiння країною. Чиновницький апарат має стати консультативним обслуговуючим органом для населення, а не хабарницькою машиною, якою є зараз.
Я знаю про проблеми людей не з розповiдей. Вже бiльше 4 рокiв в Iвано-Франкiвську працює моя громадська приймальня, яка визнана найдiєвiшою i куди щодня звертається бiльше сотнi людей. Ми запровадили проект оздоровлення для пенсiонерiв, дiють проекти оздоровлення дiтей та людей з iнвалiднiстю, запровадили програми пiдтримки обдарованої молодi та допомоги закладам освiти i медицини.... Я розумiю, що матерiально забезпечити усiх не в змозi, тому й вирiшив змiнювати все кардинально. Треба змiнити саму систему, пiдхiд держави по вiдношенню до своїх громадян.
Полiтикiв, якi останнi 20 рокiв то у владi, то в опозицiї, i якi несуть солiдарну вiдповiдальнiсть за стан справ в державi, мусимо на виборах вiдправити на «полiтичну пенсiю». Комусь подарувати квiти i подякувати, а когось i спитати про тi статки, якi зараз є в декларацiях i якi не купиш i за тисячу рокiв роботи на чиновницьку зарплату. Правда i справедливiсть повиннi бути дiєвими...
— З чого почати?
— З елементарного: з дотримання Законiв України. У Конституцiї чiтко написано, що Україна гарантує пiклування та захист своїм громадянам! На разi цього не вiдчувається! А далi, якщо розглянути iншi статтi Конституцiї, то вони наразi лише на паперi написанi! Де безкоштовна гарантована освiта? Де безкоштовна медицина? Де гарантований вiдпочинок? Де забезпечена старiсть?
— Як бачите змiни, наприклад, в медицинi?
— Де-факто українцi платять за своє лiкування двiчi: офiцiйно, сплачуючи податки, та неофiцiйно, самостiйно закуповуючи лiки на своє лiкування чи «вiддячуючи» лiкарю за його послуги. Страхова медицина — це єдиний та дiєвий шлях до того, щоб створити таку солiдарну систему охорони здоров’я, в якiй люди почнуть отримувати якiсну i доступну медичну допомогу.
— Разом зi змiнами в медичнiй системi вiдразу ж розглядають i можливiсть змiн в пенсiйному забезпеченнi....
— I це правильно! Єдине, потрiбно до усього пiдходити зважено та системно. Не можна в один момент зупинити усi виплати i почати новий вiдлiк. В Українi вже дiють недержавнi накопичувальнi фонди, але у громадян немає довiри до них, як i до банкiвської системи. Тому першочергово ми повиннi створити систему гарантiй та забезпечити повну безпеку вкладам та заощадженням громадян. Пенсiя є похiдною вiд заробiтної плати. I, як я зазначив ранiше, спочатку має бути пiдвищена цiна працi, тобто заробiтна платня, а вже потiм здiйснено усi пенсiйнi реформи.
— Окрiм пенсiонерiв, ми маємо ще значнi проблеми з забезпеченням людей з обмеженими фiзичними можливостями, ДЦП, вадами зору чи аутизмом... На жаль, у ХХI столiттi, вони залишаються поза межами соцiуму...
— З року в рiк ми говоримо про їхнi проблеми, але, на жаль, коли будують новi будинки чи ремонтують вулицi, влада забуває про людей з обмеженими фiзичними можливостями, i це дуже гiрко, бо вони хочуть i можуть бути повноцiнними членами суспiльства, жити нормальним життям та приносити користь країнi! У Буковелi вже 7 рокiв проходять реабiлiтацiю та оздоровлення дiти з ДЦП та аутизмом, з цукровим дiабетом, пораненi бiйцi АТО, багато iнших категорiй, ...дорослi з вадами зору та обмеженими фiзичними можливостями, i дуже багато з них бiдкаються на байдужiсть держави i мiзернi пенсiї, на якi вони не можуть придбати вiзок для пересування, сучаснi засоби для покращення якостi життя... Вони покинутi напризволяще...
Виживають завдяки волонтерам та небайдужим людям. А це ж нашi громадяни! За кордоном цi люди вiльно пересуваються по мiстах, мають можливiсть працювати та вiдпочивати, отримують вiдповiдне медичне обслуговування... Всюди встановлено пiдйомнi лiфти, а безбар’єрними дорiжками, що збудованi для людей на вiзках, користуються мами з дiтками, старшi люди... Тому треба просто пiд час проектування думати про комфорт для усiх без виключення людей! Бог створив нас рiзними, але усi ми рiвнi перед ним. Маємо про це пам’ятати i з повагою ставитись один до одного.
Публікація здійснюється у рамках конкурсу журналістських матеріалів «Поспішай творити добро», ініційованого «Благодійним фондом Олександра Шевченка» та Українським журналістським фондом.