|
|
   |
1
Оросила рясно кров багряна
I Базар, i Крути, i степи...
Я була немов суцiльна рана,
Вiд чола i серця — до стопи.
Я зазнала безмiру страждання
В тузi за загиблими дiтьми...
Гризло дух мiй прокляте кайдання
«Братньої» московської тюрьми.
2
Армiя рашистiв лицемiрних
Шматувала «Градами» мене.
Лише вчора я, за крок до прiрви,
Зупинила пекло вогняне.
Зайдiв я судила показово,
Тут, на незагарбанiй землi, —
Заблукали, бачте, випадково
Збройнi офiцери-москалi.
Мабуть, вiдчуваючи поразку,
Зрадники, загарбники, кати,
Знов сьогоднi пригадали казку,
Нiби ми iз ворогом — брати.
«Брат» той бреше, що мене немає,
Стародавнi межi викривля,
Крим i Чорномор’я називає
«То исконно русская земля».
3
Я козацькi вольностi не втрачу,
Не зганьблю вкраїнськi прапори!
Врештi, я належно тим вiддячу,
Хто мене столiттями морив.
Лицарi, не зломленi стражданням,
В битвах загартованi сини,
Не забудуть лютi злодiяння,
Не пробачать ворогу вiйни.
Я жива! I, дякуючи Богу
Й тисячам оплаканих синiв,
Вiдсвяткую чесну Перемогу,
Бо здолаю ницих ворогiв.
2016
Благаю, Боже, зупини вiйну!
I сили дай, щоб я своєю кров’ю
Змiг врятувати рiдну сторону,
Яка мене плекала у любовi!
Нехай торкнеться до душi рука,
Засвiтить небокрай яскравим свiтлом
I змиє бруд, немов свята рiка...
Послухай, Боже, синову молитву.
Нехай проллється з неба чистий дощ,
Та хворi душi грiшникам омиє!
I покаяння в сповiдi також
До тебе, Отче, вiрний шлях вiдкриє!
Якщо ти долю вирiшив мою —
Життя зумiю гiдно я прожити!
Я шию не схиляючи, стою
I обiцяю з вiрою служити.
Лише прошу спинити цю вiйну —
Пiдвладне все Тобi i нашiй вiрi.
Я заплачу життям своїм цiну,
Щоб наши дiти потiм жили в мирi.
2015
Зiгнувся бiля Бога, як дитя,
Сльозами обпiкаючи долонi,
Питаю про тривожне майбуття,
До рук Його притискуючи скронi.
i хоч на них вирує сивина,
Онуку маю, а не тiльки сина,
А душу отруїла ця вiйна,
Але для Бога я завжди дитина.
У серце Всевидющий зазирнув,
Де прiрва болю почуття катує,
I лагiдно до себе пригорнув,
Вiдчувши те, як кров моя пульсує.
А потiм по-батькiвськи обiйняв,
i каже: «Не журися, любий сину.
Ти в боротьбi з дияволом стояв,
Тебе, твою Вкраїну — не покину.
Не бiйся, скоро скiнчиться вiйна,
Та пройде жах очiкування втрати,
I знають всi — чия у тiм вина,
Що гинуть десь ошуканi солдати.
Бiйцi, яких забрали цi бої,
Такi ж, як ти, мої безвиннi дiти,
Вони сьогоднi янголи мої,
Живих допомагають боронити.
Вiдчуй же, сину, мiй батькiвський бiль,
I невимовнi, надлюдськi страждання,
Вставай i йди, i доклади зусиль,
Щоб швидше припинити злодiяння».
2015