За гуманізм, за демократію, за громадянську та національну згоду!
||||
Газету створено Борисом Федоровичем Дерев'янком 1 липня 1973 року
||||
Громадсько-політична газета
RSS

Одеса: роки та долі

Легендарна акторська пара

№69—70 (11413—11414) // 29 августа 2024 г.
Лідія Полякова та Євгеній Котов виступають на вечорі акторських пар в Будинку актора (1991)

Авторський проєкт заслуженого працівника культури України Юрія Ющенка, цикл вечорів «Легенди театральної Одеси» здійснюється у Всесвітньому клубі одеситів. Перший вечір присвятили заслуженому артисту України Борису Зайденбергу, а героями другого стали улюбленці кількох поколінь одеської публіки Лідія Полякова та Євгеній Котов — партнери на сцені та подружжя у житті.

Акторська пара служила Одеському російському (нині обласному) драматичному театру 40 років — з 1956-го по 1996-й. На їхньому творчому рахунку — сотні яскравих образів у легендарних виставах та фільмах Одеської кіностудії. Комедійне обдарування разом із драматичним — така сполука виникає не часто.

Блискуча акторська пара своїм гармонійним подружнім життям спростовувала стереотип стосовно того, що в театральному середовищі шлюби нетривкі. Їхня молодша колега по сцені Тетяна Опаріна згадує, що трималися Євгеній Олександрович та Лідія Пилипівна у товаристві наче пара голубків, чоловік власноруч очищав для дружини яблучко та годував її за столом. Це було надзвичайно зворушливо.

— Першою виставою, за якою їх запам’ятали одеські глядачі, була «Багато галасу даремно» за Шекспіром, — розповів Юрій Ющенко. — Лідія Пилипівна, тоді ще Лідочка, грала Беатріче, Євгеній Олександрович — Бенедикта. Йому було 44 роки, їй — 34, і з цього моменту розпочався відлік їхньої одеської біографії. А попередні події їхнього життя довгий час були табуйованою темою.

За словами давнього друга творчої пари Олександра Бірштейна, Євгеній Олександрович якось розповідав про те, як Театр Сергія Радлова, в якому служив Котов, потрапив до оточення. Ба більше — до концтабору, хоч якоюсь мірою привілейованого концтабору. Трупу возили Францією, де вона виступала по концтаборах для військовополонених. Репертуар був класичний, західноєвропейський, і навіть грали «Без вини винних» Островського. Війна закінчилася, почали повертатися групами на батьківщину. Радлова заарештували 1946 року після повернення до Радянського Союзу. Групі акторів, з якою приїхав Котов, сказали: «Розбігайтеся». Почалися мандри… Лідія Пилипівна теж часто міняла місце проживання та не дуже розповідала про власне походження. Відомо, що її мати була медичною сестрою у Першу світову, а батько — військовим царської армії.

— Сергій Ернестович Радлов був радикальною фігурою в театральному мистецтві, — уточнює Юрій Ющенко. — Він ще до 1917 року був одним із найближчих однодумців Всеволода Мейєрхольда, повністю прийняв радянську владу та очолив Александринський театр, створив власний, який спочатку носив назву Молодий театр, далі Театр-студія Сергія Радлова і, зрештою, театр Ленради. У 1941 році театр був евакуйований, а далі опинився на окупованій території. Досі невідомо, яким чином Радлов домовився щодо того, аби його акторів не чіпали. Якийсь час вони працювали в Запоріжжі, далі їх вивезли у Берлін, де доводилося грати для російськомовної аудиторії, в тому числі для власівців. А далі театр опинився в Парижі під керівництвом вже радянської влади.

Котов був дуже близьким соратником Радлова, який, до речі, є постановником знакової вистави «Король Лір» у театрі Соломона Міхоелса. У зв’язку зі смертю Сталіна у 1953 році Сергій Радлов підпав під амністію, але без реабілітації та з ураженням у правах, працював за фахом подалі від центру, у союзних республіках Прибалтики. А у 1957-му приїздив до Одеси та вів перемовини з Одеським українським музично-драматичним театром щодо постановки вистави. Тут вони знову побачилися з Котовим. Радлову залишалося жити тільки рік…

Юрій Ющенко з портретами Беатріче-Полякової та Бенедикта-Котова
Юрій Ющенко з портретами Беатріче-Полякової та Бенедикта-Котова

Як би там не було, Одеса виявилася щасливим містом для нашої подружньої пари. Було багато роботи не лише у театрі, а й на кіностудії, ще були так звані «капусники» у Будинку актора. Як згадує заслужений артист України Геннадій Скарга, важко було вмовити Лідію Пилипівну зголоситися на роль бабусі у виставі за Алехандро Касоною «Дерева помирають стоячи», бо не вважала актриса себе гідною грати після Лії Бугової! Вмовили: інший час, інша постановка… Зараз ця вистава вже в українському перекладі знову йде на тій самій сцені вже з іншими виконавцями.

Остання вистава, в якій брала участь Полякова, це «Закат» режисера Віктора Стрижова за Бабелем. «Закат» став візитівкою на довгі роки і нещодавно знову повернувся на сцену. Лідія Пилипівна грала там Нехаму, заклопотану мати великої родини, голова якої повівся негідно, як биндюжник, яким він, власне, й був...

А в житті, як ми вже сказали, був щасливий шлюб, улюблена робота. Після літніх канікул Юрій Ющенко планує поновити в клубі свій цикл вечорів і знов обіцяє відомі та невідомі факти про життя та творчість артистів, матеріали з театральних та сімейних архівів, уривки з фільмів та вистав, спогади колег та друзів, театральні байки, творчі сюрпризи від артистів одеських театрів.

Софія Левкович. Фото Сніжани Павлової та Олега Владимирського



Комментарии
Добавить

Добавить комментарий к статье

Ваше имя: * Электронный адрес: *
Сообщение: *

Нет комментариев
Поиск:
Новости
08/11/2023
Запрошуємо всіх передплатити наші видання на наступний рік, щоб отримувати цікаву та корисну інформацію...
16/07/2025
Одещина впевнено впроваджує «Мрію», повідомляють в Одеській ОВА...
16/07/2025
Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль офіційно подав до Верховної Ради заяву про відставку...
16/07/2025
Погода в Одесі 18—23 липня
09/07/2025
З6 по 16 липня в штаб-квартирі ЮНЕСКО (Париж, Франція) Комітет всесвітньої спадщини проводить 47 сесію. Серед інших, розглядаються питання, присвячені нашому місту, зокрема звіт про стан збереження «Історичного центру Одеси»...
Все новости



Архив номеров
июль 2025:
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31


© 2004—2025 «Вечерняя Одесса»   |   Письмо в редакцию
Общественно-политическая региональная газета
Создана Борисом Федоровичем Деревянко 1 июля 1973 года
Использование материалов «Вечерней Одессы» разрешается при условии ссылки на «Вечернюю Одессу». Для Интернет-изданий обязательной является прямая, открытая для поисковых систем, гиперссылка на цитируемую статью. | 0.136