|
|
   |
Не так вже й давно закінчилося тепле сонячне літо, улюблена пора року для дітей, коли не треба рано вставати і йти до школи, не треба робити уроки, а батьки не сварять за погані оцінки чи поведінку в школі. Наступила золота осінь. Знову батькам треба відправляти дітей до школи, готовити з ними домашні завдання, а інколи не хватає сил: то хоч виховання спихнути на школу, на вчителів. Але батьки не повинні забувати, що не тільки в школі виховуються діти, але й дома, в сім’ї.
Тільки у тісній взаємодії шкільного і сімейного виховання можна виховати хорошу й чуйну людину. Саме в сім’ї дитина проводить більшу частину часу, тут починається формування її особистості і моральних якостей. На виховання дітей дуже впливає сімейний мікроклімат, атмосфера життя в рідному домі, морально-культурний рівень батьків, їхнє ставлення до дітей, старших, домашніх обов’язків, сімейні традиції… З раннього дитинства вони повинні знати, що добре, що — погано, вміти відповідати за свої вчинки, а також їх пояснювати...
А. С. Макаренко підкреслював: «Сім’ї бувають хороші; сім’ї бувають погані». Але дітей слід виховувати в будь-якій сім’ї. Часто буває так, що в хорошій сім’ї батьки розпещують своїх дітей, постійно їх захвалюють, тримають під надмірною опікою. Діти змалку привчаються ледарювати, їм завжди все легко дістається, вони звикають, що все найкраще — у них і для них . Це формує споживацьке ставлення до життя, безініціативність, істеричні риси характеру, діти не визнають ніяких авторитетів, не вміють приймати самостійні рішення.
У сім’ях, де переважає надмірна суворість у ставленні до дитини, де застосовуються антипедагогічні засоби впливу (постійні лайки, безперервні заборони, фізичні покарання), сильно руйнуються душі дітей. Невиправдана вимогливість і жорстокість, невитриманість, грубість, дратівливість, рукоприкладство заважають засвоєнню дітьми позитивних моральних норм, погіршують взаємини, замість дружби та любові з’являються ворожнечість, страх, відчуженість. З болем та образою говорять діти про своїх батьків: «Мати кричить весь час, не розуміє мене», «Хочу, щоб мама не була такою суворою», «Щоб батько не застосовував фізичної сили». Діти в таких родинах виростають невпевненими в своїх силах, лякливими, замкненими, злими, у деяких випадках агресивними, надмірно збудливими, у них придушене все індивідуальне.
Деякі батьки не враховують вікових та індивідуальних особливостей дітей, їхніх інтересів, здібностей. Особливо гостро це відчувається, коли діти переходять у підлітковий вік, — в цей період відбувається формування світогляду, моральних переконань, і це викликає потребу у підлітків, щоб до них ставилися, як до дорослих. Вони особливо гостро відчувають нерозуміння батьками їхніх думок, потреб, ідеалів, потребують чуйного, дружнього, справедливого ставлення до себе, до своїх життєвих принципів.
Часто батьки, незважаючи на свою любов до дітей, недостатньо добре їх розуміють і тому не можуть налагодити з ними нормальних відносин. А відсутність порозуміння між батьками та дітьми призводить до послаблення батьківського впливу, що відкриває шлях для впливів неконтрольованих, до впливу вулиці.
Конфліктні ситуації можливі в будь-якій сім’ї, але треба залагоджувати їх завжди мирно!
Ірина Форостенко. Вчитель Одеської ВШ №19