|
|
   |
Велику роль у життi школи, у формуваннi особистостей її учнiв вiдiграє мiсце, де вона розташована. Долю навчального закладу визначають i дiти, якi вiдвiдують його, i вчителi, i, звичайно, директор. Однак найважливiшим є час, в який школа починає свiй шлях, коли формується колектив, який поведе її далi...
Одеса народилася бiля моря, i воно «вихлюпнулося» в мiсто алебастровими мушлями на фасадах будiвель, якорями на постаментах, пам’ятниками Невiдомому матросу та загиблим кораблям, але ще ранiше за все назвами: Матроський спуск, Приморський бульвар, Маяковий провулок, Гаванна вулиця...
Тут, в iсторичному центрi Одеси, зовсiм поряд iз всесвiтньо вiдомими Дерибасiвською та Оперним театром, основою сучасної гiмназiї № 2 шiстдесят рокiв тому стала середня школа
№ 9, яка 1 вересня 1957 року вiдчинила свої дверi першим учням.
У роки Другої свiтової вiйни було зруйновано багато шкiл нашого мiста. За 13 рокiв, що пройшли з дня визволення Одеси, майже всi знищенi школи було вiдбудовано. Разом з тим зводили новi школи. Новий 1957—1958 навчальний рiк 279 учнiв середньої школи № 9 розпочали в щойно збудованому просторому будинку, який був споруджений на вулицi Халтурiна (нинi Гаванна). Великi свiтлi класи та добре обладнанi кабiнети вiльно розташувались на трьох поверхах будинку школи.
Педагогiчний колектив нової школи — молодi вчителi, якi вiдпрацювали декiлька рокiв у сусiднiх навчальних закладах. Саме вони заклали фундамент подальших успiхiв школи — М. Р. Рохман, П. Я. Шиссель, Р. С. Лiнецька, Г. Л. Бiбергал, Л. Ю. Гурфiнкель, Л. Г. Кеппинг, С. О. Кучинська,
М. Я. Трояновська, О. Д. Кульова та iншi. Кожне iм’я вчителя — це вже окрема iсторiя, насичена такими подiями, якi притаманнi тiльки видатним людям.
Першим директором школи був Василь Омелянович Мiляновський, який пропрацював у школi з 1957-го до 1972 року. При його безпосереднiй допомозi створювалися гарно оснащенi кабiнети нової школи, шкiльне подвiр’я було переобладнане на спортивний майданчик, працював музичний лекторiй, щомiсяця в школi давав концерт симфонiчний оркестр Одеської обласної фiлармонiї.
1 вересня 1958 року школа отримала статус української. Мова викладання — українська. Для багатьох це було дивно. У класах навчалося по 17—20 учнiв, вчителiв знайти було важко. Але школа працювала, набувала досвiду, i одесити повiрили в неї. У 1960-х роках вперше в Одесi в середнiй школi № 9 уроки математики, фiзики, хiмiї, географiї проводилися англiйською мовою.
А вже в 1966 роцi учнi i вчителi школи з гордiстю стали учасниками виставки досягнень народного господарства УРСР, де вiдзначили створення сучасної лабораторiї з програмним обладнанням. Iнiцiатором такого обладнання фiзичного кабiнету, став лаборант Б. I. Рижий. Уздовж столiв, що стояли по обидва боки кабiнету, були розташованi 28 робочих мiсць. На кожне з них подавалися вода, газ, електроенергiя. Перед викладачем стояв контрольний пульт, на якому фiксувалися завдання кожного учня. За такi досягнення школу було нагороджено дипломом першого ступеня, золотою медаллю та грошовою премiєю у 1000 карбованцiв.
У 1969 роцi юнi радiотехнiки середньої школи № 9 почали обладнання лiнгафонних кабiнетiв англiйської мови: радiофiковане кожне робоче мiсце, а з пульту управлiння вчитель мав змогу дистанцiйно керувати апаратурою на партах учнiв, кабiнети були обладнанi фiльмоскопами, кiнопроекторами, магнiтофонами.
Одеська середня школа № 9 в той час була першим пропагандистом технiчних засобiв навчання. Пристроями для демонстрацiї навчальних фiльмiв тут були обладнанi не лише кабiнети, а й вестибюлi та спортивна зала.
Починаючи з 1976 року делегацiї вiд школи брали участь у злетах учнiв середнiх шкiл № 9 мiст-героїв та столиць союзних республiк з усього колишнього СРСР. В 1987 роцi зустрiч проходила в Одесi, понад 450 школярiв з Києва, Москви, Мiнська, Таллiнна, Баку, Кишинева, Севастополя, Тули, Ташкента, Смоленська, Ленiнграду стали гостями одеської школи № 9.
Саме у нашiй школi вперше у 1972 роцi почали дiяти органи шкiльного самоврядування, з’явився учком класiв, учням довiрили проведення урокiв, змагань, лiнiйок, стали проводитися Днi самоврядування. Система учнiвського самоврядування школи в 1985 роцi була представлена в Москвi на виставцi досягнень народного господарства (ВДНГ).
У 1989—1998 роках, вперше серед одеських шкiл, школа № 9 бере участь в мiжнароднiй програмi обмiну учнiв iз США та Канади. Такий обмiн вiдбувся в березнi 1989 р. 15 школярiв i два викладачi повернулися з американського штату Мiннесота, де протягом мiсяця разом зi своїми ровесниками навчалися в школi. А вже через мiсяць вiдбувся вiзит-вiдповiдь. З того часу участь учнiв гiмназiї у навчально-культурних обмiнних програмах i проектах — це незмiнна традицiя.
Дев’ята школа була однiєю з перших у мiстi, якiй був присвоєний статус гiмназiї. Iнiцiатором вiдкриття закладу нового типу став директор Сергiй Максимович Вегерчук — один з перших лауреатiв конкурсу «Вечерней Одессы» «Люди дела». Гiмназiя — це бiльш високий рiвень вимог як до викладачiв, так i до учнiв, це новий змiст навчання. 22 грудня 1990 року вiдбулася презентацiя нашої гiмназiї в урочистiй обстановцi залу Палацу морякiв, де директору С. М. Вегерчуку було вручено свiдоцтво про реорганiзацiю навчального закладу.
Спогади про першi роки життя середньої школи № 9, попередницi сучасної гiмназiї № 2, — це данина пам’ятi та поваги до традицiй, таланту, професiоналiзму, iнтелекту, почуття величезної любовi до дiтей. Iсторiю i традицiї тих далеких рокiв необхiдно знати тим, хто сьогоднi навчає i навчається в гiмназiї, тому що без пам’ятi, традицiй i культури немає i не може бути сучасностi.
Ольга ДАНЧИШЕНА. Випускниця 1988 р.