Хлiб

Сонце ще спить, а бабуся вже встала,
Корову до стада вона вiдiгнала,
Пiч, що на дворi стоїть, розпалила,
Хлiб випiкати у пiч посадила.
Втомившись роботою, на лавку сiдає,
У нiг її зразу собака лягає.
З’являється киця, її вже чекають.
Так ось утрьох хлiб випiкають.
Хлiб той у пiчцi пухне, зростає,
Смачна скоринка його покриває.
Запах спокусливий я вiдчуваю.
Бо я вже не сплю! Хлiба чекаю.
Швидко встаю та ковдру скидаю,
Щасливий, голодний до столу стрибаю,
Хлiба шматок собi вiдрiзаю!
Та нюхаю запах, що йде вiд скоринки, —
Вiн пахне iнакше, нiж зi серединки.
Заплющую очi. Смачно кусаю.
Смачнiше нема! Та й не буває!

Дмитро Рудой