Реабілітація: шлях повернення здоров’я

Вже майже три місяці в Одесі,на базі одного з медичних закладів обласного підпорядкування, працює відділення центру Recovery національної мережі реабілітаційних центрів для поранених військових (про його відкриття «ВО» розповіла читачам у номері за 15 червня). Мережа створена за ініціативи та коштом родини меценатів Олени та Віктора Пінчуків.

— Реабілітація є надзвичайно важливою, — каже завідувачка відділення Олена Тараканова. — Військові лікарі оперують поранених, роблять усе, що залежить від них. Але далі треба вчасно провести заходи щодо відновлення і реабілітації, бо саме вони дозволяють максимально закріпити досягнення медиків, підняти тонус організму і взагалі повернути людині здоров’я. Вдома зробити це ефективно неможливо.

Дійсно, реабілітація має свої досить жорсткі правила. Реабілітаційні заходи треба робити відразу після виходу пораненого зі шпиталю, після протезування. Втрачений час буває дуже важко повернути, інколи і неможливо. Відтерміновані реабілітаційні заходи потім можуть виявитися менш ефективними та більш вартісними.

Найбільше пацієнтів у відділенні із посттравматичними станами верхніх та нижніх кінцівок, посттравматичними нейропатіями (ушкодження нервів), грижами хребта, а також після інсультів та контузій.

Відновлюватися допомагає сучасна європейська апаратна фізіотерапія, приладів якої в Україні ще практично немає. Це апарати для електростимуляції, ультразвукової, магніто- та лазерної терапії. Вони нагадують маленькі комп’ютери, в яких закодовані різні режими впливу на постраждалі ділянки організму. Є тренажери-вертикалізатори. Вони допомагають пацієнтам із порушеннями функцій стояння та ходи. Тренажер «Омега» використовується як велотренажер, тренажер для відпрацювання жиму, розробки гомілковостопного суглобу. Щоб працювати на тренажері було цікавіше, він має набір різних ігор. Тому, поринаючи у якусь гру, пацієнт навіть не помічає, скільки часу пропрацював на тренажері. На тренажері тренуються не лише м’язи, а й мозкова діяльність. Є бігова доріжка з підвісною системою, апарати кінезотерапії для розвантаження, зокрема, різних ділянок хребта. Сучасний комплекс фізіотерапії дозволяє менше використовувати лікарських засобів, наприклад, знеболювальних.

— Поранені знаходяться у нас протягом 2—3 тижнів, інколи навіть довше, бо реабілітація швидкою не буває, — продовжує Олена Тараканова. — Ми багато часу проводимо із пацієнтами. Налаштувати їх на роботу задля оздоровлення допомагають фізіотерапевти центру, психологи та лікар-психіатр. Дуже цікавим виявився діалог із кінно-спортивним клубом Одеського іподрому. Заняття з іпотерапії сподобалися не лице нашим пацієнтам, а й медикам.

Протягом трьох місяців у відділенні отримали допомогу десь 150 поранених. Реабілітація має принцип безперервності, тому багатьом з них доведеться ще повертатись до відділення

реабілітації. Зараз поранений може розраховувати на два курси реабілітації на рік на стаціонарі, ще на два — амбулаторно. Вже є законопроєкт про збільшення циклів реабілітації до восьми, якщо мова йде про важкі травми.

Зрозуміло, що за таких умов можливостей існуючого відділення на майбутнє буде замало. Тому в планах — ремонт та розширення відділення реабілітації ще на два поверхи медзакладу, закупівля додаткових тренажерів та апаратів фізіотерапії.

Олена Тараканова високо оцінила можливості навчання, які надає мережа Recovery. Фахівці з різних міст України вивчають досвід один одного, отримують знання щодо особливостей роботи із військовослужбовцями. Це дуже важливо, бо після лікування та реабілітації поранені повернуться або на фронт, або до мирного життя. І від стану їх фізичного та психологічного здоров’я залежатиме успішність будь-якої діяльності, рівень соціалізації та порозуміння з оточуючими.

Лана Воліна. Фото Олега Владимирського