|
|
   |
Рік тому успішний айтівець Михайло Голубцов прийняв рішення приєднатися до Збройних Сил України. Він — із тих, хто не чекав виклику від ТЦК та СП, а натомість сам вибрав собі роль і місце у великій війні.
Самостійно, через додаток Lobby X Михайло обрав посаду за фахом і підрозділ. А відтак він служить саме там, де й мріяв, виконує роботу, до якої, як кажуть, лежить душа.
Його майбутній командир (військової частини непріоритетного комплектування) подав клопотання до Командування Сил логістики Збройних Сил України, де обґрунтував необхідність залучення цього фахівця. Далі відповідний орган військового управління направив списки кандидатів за дуже важливими дефіцитними спеціальностями до Генерального штабу Збройних Сил України, де було погоджено призов відповідно до клопотання.
Отримавши рекомендаційний лист («відношення») від командира Михайло звернувся з ним в ТЦК та СП за місцем реєстрації. Звідти його направили на базову загальну військову підготовку до навчального центру, де було присвоєно статус рекрута.
Після проходження БЗВП Михайло гарантовано потрапив до військової частини, що надала рекомендаційний лист, пройшов фахову підготовку і нині обслуговує, ремонтує, відновлює засоби РЕБ.
Зустрівшись із солдатом Голубцовим через рік після мобілізації і підписання контракту, ми бачимо чоловіка, що глибоко занурений у свою справу — він зосереджено демонструє свої робочі прилади, пояснює технічні тонкощі та ділиться планами на майбутнє. Показує нам і об’єкти, над якими тепер працює:
— Це портативна станція радіоелектронної розвідки, яка виявляє ворожу комунікацію, радєйки, дрони. В неї дуже широкий діапазон використання на передовій. З того моменту, як я сюди прийшов, це основні комплекси, якими ми займаємось. Це дуже цікава система, і в неї безмежна кількість оновлень, можливостей використання, вони можуть визначати дальність. Але… станція настільки ж цікава, як і складна в ремонті. Перший мій ремонт був модульний — коли ти міняєш якусь плату чи запчастину. Все залежить від твоїх навичок, досвіду.
Ремонт починається здалеку — попередня інформація, звіт від підрозділу, в якому дала збій та чи інша система. Якщо немає видимих пошкоджень, якщо система вмикається, працює, але щось із нею не так — тут у гру вступає «розумна техніка»:
— В комплексі є ноутбук, і насправді система дуже розумна. По одній діагностиці можна багато чого зрозуміти і продумати подальший план ремонту.
Комплекси часто приходять і з учбових центрів, де на них тренуються, і з фронту. Михайло допомагає всім, але існують певні критерії черговості:
— Ми намагаємося зробити все швидко, бо систем у ремонті дуже багато, проте коли приходить система з «передка», ми стараємось поставити такий комплекс у пріоритет. Конкретно цей комплекс приїхав сьогодні, і я думаю, що ввечері він уже буде працювати, і його сьогодні будуть забирати.
Виробничий процес у Голубцова ненормований і «гнучкий»:
— Заводський ремонт ми тут не проводимо, але буває таке, що модульним ремонтом не обійдеться й треба запчастини перепаювати й перевинаходити велосипед. З паяльником дуже часто доводиться «спілкуватися».
Військо — це не монастир. Попри щоденну інтенсивну працю, солдат знаходить час і простір для людських моментів:
— Половина моїх друзів служать, і ми щоразу радіємо, коли є можливість зустрітися, переговорити, провести час разом. Бо знов-таки всі в різних місцях і на різних напрямках, тож така можливість раз на рік випадає — я за це дуже вдячний долі.
Михайло розмірковує над темпом змін у війську та відкрито говорить про реалії:
— Може соромно це визнавати на четвертому році війни, але ми досі перебуваємо в процесі переходу на стандарти НАТО. Подекуди це вже відчутно, а десь навпаки — все ще та сама стара добра радянська армія, про яку тобі дід розповідав, чи батько, який служив. Тішить те, що ми крок по кроку таки наближаємось і рано чи пізно дійдемо до стандартів НАТО.
Серед професійних переваг Голубцова — знання англійської мови:
— Опис функцій у системі подається англійською, і те, що я можу швидко все прочитати та зрозуміти, — це великий плюс. Крім того, ми постійно на зв’язку із технічною підтримкою системи, яка також спілкується англійською.
Коли йдеться про час, Михайло не рахує дні до завершення служби — навпаки, він захоплений самим процесом:
— З такою кількістю роботи в мене дні зливаються в тижні, і я не дуже орієнтуюся в часі. А це саме те, чого я хотів: цікава робота, комплексна, тут можна нескінченно довго занурюватись і знаходити щось нове. І нескінченно довго вчитись.
Наостанок Голубцов дає пораду тим, хто так само, як він, хоче служити за фахом:
— На мою думку, підписання контракту за спеціальністю — найкращий спосіб потрапити саме туди, куди прагнеш. Це, по суті, гарантує, що ти займатимешся тим, що тобі справді цікаво. Тобто робитимеш саме те, що було зазначено в анкеті, — без сюрпризів і розчарувань.
Підготував полковник Андрій ПИЛИПЕНКО