|
|
   |
У Балті у рамках XXV всеукраїнської виставки-форуму «Українська книга на Одещині» відбулося нагородження лауреата редакційного конкурсу пам’яті Бориса Дерев’янка «Люди справи» за підсумками… 2017 року.
Корінний житель Балти Сергій Кольцов у сьомому класі поїхав до Києва, де продовжив освіту в спортінтернаті. Виступав за юніорську збірну країни з баскетболу, грав у Лівані. П’ять років провів у Тернополі, де з місцевим клубом вигравав турнір Першої ліги, не загубився і у Вищій. Після закінчення професійної баскетбольної кар’єри повернувся до рідного міста і з головою поринув у спортивне життя району. Та так занурився, що незабаром у «Вечірці» з’явилася стаття під красномовною назвою «З баскетбольного майданчика — в директорське крісло». Крісло це, щоправда, журналістам виявити так і не вдалося, бо директору Балтської дитячо-юнацької спортивної школи розсіджуватися не було коли — крім основних обов’язків, йому доводилося освоювати премудрості і будівництва, i агрономічної науки.
І цілком закономірно, що за підсумками 2017 року С. Кольцов був удостоєний звання лауреата конкурсу «Вечірньої Одеси» «Люди справи». Але так вийшло, що шляхи наші протягом восьми років не перетиналися: на урочисте вручення Сергій тоді прибути не зміг, у наступні ділові приїзди до Одеси у нього на візит до «Вечірки» часу теж не було, а газетярі, так вийшло, більше до Балти не заїжджали. І ось нагорода, як то кажуть, знайшла героя.
Отримуючи фірмову статуетку «Садівник», Сергій, котрий нині очолює комунальне некомерційне підприємство СК «Балта», зауважив:
— Якщо зараз ви мене нагороджуєте, то, мабуть, виходить, що все, що обіцяв вісім років тому, я зробив?
Про що ж він мріяв тоді, у 2017-му? Своє бачення проблеми, власну модель розвитку фізкультури та спорту в районі він представив міському голові та депутатському корпусу. Отримав підтримку, і в його житті настав новий етап, набагато складніший і насиченіший, ніж роки, проведені на баскетбольному майданчику.
Першочерговим завданням було — упорядкування стадіону. Свого часу його з помпою відкрили, вбухавши у будівництво 3 мільйони 600 тисяч гривень. За ці гроші накатали асфальт, поставили трибуни та цим обмежилися. Газону взагалі не існувало. І розпочалася титанічна робота. З міського бюджету виділили 30 тисяч на посів, у ґрунт внесли пів тонни добрив. Налагодили полив поля. Збудували майданчики для пляжного волейболу. Причому все робили з науки: завезли двадцять «КамАЗів» спеціального піску, провели дренаж. На стадіоні встановили 14 прожекторів, тепер на літніх майданчиках можна грати навіть уночі.
В результаті сьогодні у клубі у 22 групах різними видами спорту займаються до 350 дітей. Поза конкуренцією, звичайно, футбол — близько 100 майбутніх Блохіних та Шевченкiв. Дуже популярним є волейбол, яким захоплюються 80 осіб, 40–50 ходять на баскетбол, на дзюдо… У секції приймають усіх бажаючих, заняття проводяться безкоштовно. З набором проблем немає, деякі групи переповнені.
А знаєте, яка спортивна команда області найтитулованіша за підсумками сезону 2024/2025? Жіночий волейбольний клуб «Балта»! Дівчата стали срібними призерами чемпіонату України та здобули Кубок країни.
— Як народилася ідея професійного волейбольного клубу? — згадує Сергій. — Пiдросли дiти 2000 року народження. Дуже добрий підібрався набір. Коли їм було по 14–15 років, ми на базі цієї команди (дитячої, по суті) заявилися до Першої ліги чемпіонату України. За рік стали чемпіонами. Потім Вища ліга, Суперліга. Взяли діток у четвертому класі та довели їх до майстрів спорту, до збiрної України.
— Коли я меру говорив про медалі Суперліги, про єврокубки, — продовжує Кольцов, — Сергій Сергійович Мазур сміявся: «Що ти мені тут казки розповідаєш?». А сьогодні «Балта» — законодавець мод волейболу на Одещині, одна з найкращих команд в Україні, входить до шістдесяти провідних клубів Європи.
До мети йшли поступово: підросла молодь, тренувати команду довірили одному із найтитулованіших фахівців країни Андрію Романовичу, запросили досвідчених майстрів. Так у клубі з’явилися Алла Політанська та Ганна Кириченко. До національної збірної, крiм них, закликалися Ксенія Ратій та Катерина Васильєва. Ірина Ногіна за підсумками сезону визнана найкращою догравачкою (К. Ратій — найкраща блокуюча, А. Політанська — найкраща зв’язуюча). П’ятий сезон проводить у «Балті» капітан команди Катерина Волченко. Дедалі голосніше заявляють про себе місцеві вихованки Ганна Лиса, Анастасія Березовська. Головний тренер молодіжної збірної (U-22) Гарій Єгіазаров запросив на тренувальний збір для підготовки до відбірних ігор чемпіонату Європи Марію Накоскіну, Дарину Макарову та Яну Прокопову. Поки вони — гравці ротації, більше виходять на заміну, але вже через рік-другий мають висуватися на провідні ролі.
Балта за ці роки висунулася до головних волейбольних центрів України. Мiсцевий спорткомплекс приймав чемпіонати країни серед дітей і дорослих. Саме тут проходив фінал національної першості.
Але це зовсім не означає, що в клубі все крутиться виключно довкола головної команди.
— Цього року, — ділиться думками Сергій Кольцов, — маємо великі плани. Дітки 2012–2013 років народження гратимуть у чемпіонаті України — волейболісти та баскетболісти. З футболом пов’язуємо великі надії. Футбол — дуже дорогий вид спорту, професійний клуб не потягнемо, але на дитячому рівні будемо прагнути хороших результатів. Тішать дзюдоїсти, шашисти-шахісти, представники змішаних бойових мистецтв. У чемпіонатах країни у «вісімку» потрапляємо стабільно. Тож нудьгувати не доводиться.
Ось і виходить, що вісім років тому, називаючи Сергія серед лауреатів конкурсу «Люди справи», редакційний колектив не помилився.
Олекса ВЕЧЕРУК. Фото Олега ВЛАДИМИРСЬКОГО