|
|
   |
Павла Козленка читачі нашої газети знають як дослідника подій Голокосту, директора центру дослідження Голокосту. Саме за цю його роботу журі конкурсу газети «Вечерняя Одесса» пам’яті Б.Ф. Дерев’янка «Люди справи» визнало Павла лауреатом за підсумками 2022 року. Оскільки ми весь час уважно «слідкуємо» за нашими людьми справи, аби не пропустити чергову віху в їх діяльності і встигнути розповісти про це читачам, не пропустили і цього разу презентацію першої поетичної збірки Павла Козленка, яка відбулася днями в Одеський обласній універсальній науковій бібліотеці імені М. Грушевського.
«На сивій бороді відображення часу» — це 50 віршів про війну, емоційних, пронизливих, сповнених смутком. Їх читав автор, читали дівчата з Одеського центру дитячої та юнацької творчості «Дивосвіт».
Ось що написав у передмові до книжки поет Віктор Фет із Західної Вірджинії, США:
«Бувають вірші спокою, а бувають породжені трагедією. Ми живемо у дні трагедії. Словам не накажеш: вірші народжуються, як потік, самі собою. Павло Козленко почав писати вірші лише тепер, під час війни. Козленко знає та пам’ятає про трагедію більше, ніж багато хто. Він — автор концепції та творець експозиції Одеського музею Голокосту. Я простягаю йому руку через океан до Одеси… Сьогодні, як у фокусі, зійшлося все: тисячолітня єврейська пам’ять; загибель та страждання Шоа та Другої світової; нинішні битви України та Ізраїлю. А для нас, тих, хто пише, — відповідальність, що навалилася, за ще й цю свою спадщину, постійний, незгасаючий біль. Частково вибути її віршами дано небагатьом, і це радість, якою ми ділимося, така природа віршів. Ті, до кого вони приходять, намагаються їх записати, інакше рядки ниють, болять, просяться назовні. Записуючи, відчуваєш відчужене полегшення, як від молитви, як від листа до майбутнього».
Павло розповів, що ілюструвати збірку запропонував художниці з Харкова. Ірина Парасочка, псевдонім Seven Birds, малювала, що називається, під ракетами. Їй з донькою довелося сидіти у підвалі, а потім виїжджати з Харкова, атакованого ворогом.
А переклав вірші Павла з російської поет з міста Балта, вірші якого також знайомі читачам нашої газети, — Михайло Гершкович.
Я не втрималася і запитала в Михайла, мого однокурсника по факультету журналістики Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка, про цю роботу.
— Десь у листопаді минулого року мені зателефонував Павло Козленко, з яким був знайомий з десяток років, зустрічаючись подеколи у Балті, — розповів Михайло. — Я знав його як відомого єврейського діяча, науковця, здібного журналіста, шановану людину. Він, знаючи мене як поета і журналіста, запропонував мені зробити переклад його російських віршів на українську мову, бо, мовляв, готує до друку збірку віршів (російською мовою вже уклав) й хоче підготувати подібну книжку , але українською мовою, щоб його поетична творчість дійшла до ширшого українського читача. Я вже мав деякий досвід перекладацької роботи з віршами, тож вирішив спробувати задовольнити автора. Звичайно, це все не так просто, враховуючи, що Павло Козленко — позитивний і здібний журналіст, але ж як поет — майже початкуючий.
Але головне — відчувалась щирість думок і почуттів автора, цілком суголосних сприйняттю сучасних читачів, тим паче, що більшість віршів тематикою пов’язана з подіями сучасної війни, з людськими долями і переживаннями. Саме це зумовило й мій підхід як перекладача у прагненні дещо поліпшити образну, літературну лексику віршів Павла Козленка, часом майже не дотримуючись дослівного перекладу рядків та деяких формальних деталей, прагнучи точніше передати художній і фактичний зміст віршів, авторську думку.
Я розумію, що, можливо, переклад не всіх російських віршів пропонованої збірки мені вдався, не зовсім сповна вони відображають оригінальну творчість автора. Але то вірші, варті роботи над ними, варті передачі їх в інтерпретації українською мовою для будь-кого не тільки з українських читачів. Віриться, це стало корисною, вдячною справою й для самого автора.
Отже, сьогодні — поетична збірка, а завтра — ще одна цікава робота, проєкт, який невдовзі представить спільноті людина справи Павло Козленко. Ми і про це обов’язково розкажемо.
Неба мирного прошу в дарунок,
Без сирен світанкових в керунок,
Булку хліба на кожнім столі
І здоров’я на тисячу літ.
І загиблих бійців поверніте,
Що закрили собою міста,
І зробіть, щоб не гинули діти,
Щоб здійснилась їх мрійна мета.
Матерям поверніть сподівання,
Тим, хто жде повідомлення знов,
Поможіть повернути кохання,
До життя полум’яну любов.
Близ кордонів нехай і товчуться
Знов вервечки гарячих сердець,
Люди хай у міста повернуться,
І настане вже мирний кінець.
Жду в дарунок я хрестик натільний
І молитву зверну всіх святих
На споминок у світі нетлінний
Всіх загиблих героїв моїх.
Дора Дукова. Фото Олега Владимирського