|
|
   |
Такий вибір робить головний герой нової вистави вечірнього репертуару, яка з’явилася в Одеському академічному театрі ляльок. Постановку «Носороги» за мотивами однойменної п’єси Ежена Йонеско здійснив режисер та хореограф Денис Григорук, виключивши геть увесь текст.
Жанр пластичної вистави пасує до естетики театру абсурду. Ховатися за словом не вийде, зате жестами можна показати, що Беранже (Олександр Богданович) полюбляє зазирати до чарки, але щиро реагує на все, що бачить, брехати не вміє і не може. Тендітна та вразлива Дезі (Ірина Богданович) посилає йому суперечливі сигнали, то пригорне, то відштовхне, то притисне подарованого букетика до грудей, то тицьне кавалерові назад у руки…
А як передати складні діалоги Беранже з Жаном (Артем Теляшенко), усі оті софістичні роздуми про те, що саме поняття моралі застаріле, і немає нічого поганого в тому, аби перетворитися… на носорога? Тут такі вражаючі мізансцени вибудовуються, що Жан свою метаморфозу переживає, видираючись на піраміду з легковірних адептів. Він височіє у величезній червоній спідниці, крізь яку стирчать руки, з-під якої видно носорожачі ноги (оце вже робота лялькарів).
До речі, про ляльок. Дорослим глядачам хотілося б побільше суто лялькових вистав, але акторам, очевидячки, приємно вийти на сцену в усій красі, вразити пластикою, не ховаючись за ляльок. Лише одна нещасна кішка-маріонетка виходить на сцену на початку та наприкінці вистави, а страшні носороги, на яких потроху перетворюються мешканці провінційного містечка, постають у вигляді тіней на заднику сцени. Конформіст (заслужений артист України Іван Цуркан) у переліку дійових осіб у драматурга відсутній, але для вистави дуже важливий. Це людина-лялька, людина-телевізор, дивиться на всіх зсередини коробки, яку носить на плечах, поводиться владно. Певно, це хтось із загадкових «великих дядьків», які встановлюють світові порядки…
Залишається додати, що над неповторною атмосферою одеських «Носорогів» працювали також художниця-сценографка Уляна Кульчицька, автор музичного оформлення Ілля Воронюк та художник по світлу Руслан Ісауленко.
Марія Гудима. Фото Олега Владимирського