|
|
   |
Проєкт створено офісом «Одеса — місто літератури ЮНЕСКО» та реалізується за кошти, зібрані містом літератури Рейк’явік у межах читань, ініційованих містом літератури Мілан «Не просто слова» (Not Just Words) — читання для Одеси 24 лютого 2024 року.
Офіс «Одеса — місто літератури ЮНЕСКО» продовжує знайомити читачів з проєктом «Поезія в містах літератури». Нагадаємо, що цей проєкт розрахований більш ніж на рік, впродовж якого ми знайомитимемо вас із зразками сучасної поезії в сестринських містах літературної підмережі.
Тож ми продовжуємо нашу поетичну серію й цього разу запрошуємо вас у подорож до німецького міста Гайдельберг, яке минулого року відзначило 10-річчя свого статусу міста літератури ЮНЕСКО.
Наприкінці листопада 2024 року мені, як голові одеського офісу літератури ЮНЕСКО, пощастило відвідати Гайдельберг, і ця подорож стала важливою подією в історії партнерських взаємин між нашими містами. Саме напередодні цього візиту Гайдельберг ухвалив рішення стати містом-партнером Одеси, і мене приймали з особливим теплом.
Під час святкових подій делегації представників міст літератури була надана честь поставити підпис у «Золотій книзі Гайдельберга» — символічному виданні, у якому залишають свої автографи лише видатні гості міста. В різні роки свої підписи в книзі залишили Нельсон Мандела, Франсуа Міттеран, принц Вільям та Кетрін, герцогиня Кембриджська, а також 14-й далай-лама. Для Одеси це був важливий знак довіри та взаємоповаги.
Гайдельберг — це насамперед місто університетської культури. Тут, у Церкві Святого Духа, ще у 1430-х роках була заснована унікальна Палатинська бібліотека, що згодом
об’єднала монастирські фонди, університетську збірку та приватну колекцію курфюрста, відкриту для громадського користування. Саме тут зберігалася одна з найбільших літературних пам’яток Європи — «Кодекс Манесі», середньовічний рукопис із поезією мінезингерів, який сьогодні входить до спадщини ЮНЕСКО «Пам’ять світу».
Особливо приємно відзначити, що Гайдельберг підтримує не лише історичну спадщину, а й сучасні ініціативи. Місто долучилося до підтримки нашого дитячого поетичного конкурсу «Нова Одіссея» та студії «Літера», започаткованих офісом «Одеса — місто літератури ЮНЕСКО» разом із поетом Іллею Камінським, номінантом на Нобелівську премію з літератури, та за партнерства газети «Вечірня Одеса». Гайдельберг передав для учасників конкурсу 40 флешек у формі серця, які стали подарунками для конкурсантів та дітей-переселенців, що відвідують нашу літературну студію. Це зворушливий жест справжньої дружби й підтримки.
Запрошую вас зануритися в атмосферу Гайдельберга — міста глибокої освіченості, поетичної традиції та щирого партнерства з Одесою.
Майя Дімерлі, голова офісу «Одеса — місто літератури ЮНЕСКО»
З 2014 року Гайдельберг (Heidelberg), як місто літератури ЮНЕСКО, є членом міжнародної мережі креативних міст ЮНЕСКО.
Місто відоме своєю багатою літературною історією. Тут перебували та залишили свій слід такі постаті, як Вольфганг Йоганн фон Гете, Фрідріх Гельдерлін (автор «Оди до Гайдельберга») та Клеменс Брентано (який разом із «Чарівним рогом хлопчика» став символом гайдельберзького романтизму).
Різноманітна сучасна сцена продовжує цю традицію: тут розташовано близько 50 видавництв, а щільність книжкових магазинів та букіністичних крамниць на душу населення є однією з найвищих у Німеччині. Жвава спільнота авторів, перекладачів і театральна сцена забезпечують високу літературну продуктивність. Численні установи пропонують літературні заходи, а літературні премії та фестивалі відбуваються цілий рік.
Гайдельберзький університет імені Рупрехта і Карла — найстаріший університет Німеччини — приваблював відомих філософів, як-от Ханна Арендт і Карл Ясперс, і до сьогодні пропонує широкий спектр гуманітарних досліджень. Крім того, університетська бібліотека є сховищем знаменитого середньовічного рукопису пісень — Codex Manesse.
Докторка Андреа Едель — міжнародна культурна менеджерка. Вона вивчала музику у Вищій школі музики та виконавських мистецтв у Франкфурті-на-Майні, а також історію мистецтв в університетах Фрайбурга (Брайсгау), Ґіссена та Берна. Отримала стипендію Фонду Герди Генкель для наукового дослідження в Парижі. У 1993 році захистила дисертацію про Шарля Блана (Charles Blanc, 1813—1882).
З 1994 по 1996 рік працювала в Музеї прикладного мистецтва в Кельні. З 1997 по 2014 рік очолювала управління культури в Карлсруе. З 2014 року вона є керівницею управління культури та координаторкою міста літератури ЮНЕСКО Гайдельберг, з 2015 року — членом консультативної ради «Різноманітність культурних виразів» Німецької комісії ЮНЕСКО, з 2024-го разом із професором Петером Шпулером — представниця проєкту «Гайдельберг — культурна столиця Європи» в команді обербургомістерки Мартіни Пфістер.
Побажання Др. Андреї Едель Одесі: «Я сподіваюся, що війна скоро закінчиться, і що всі, хто залучений до діяльності Одеси — міста літератури ЮНЕСКО, зможуть вижити і продовжити свою роботу в мирі. З любов’ю до всіх моїх колег в Одесі».
Герхільд Міхель народилася в Берліні, виросла в Гайдельберзі.
«Мова завжди була моїм засобом вираження: спочатку як акторки на різних німецьких сценах, а пізніше як викладачки та поетеси. Я захоплююся світом і пишу. І шукаю слова, щоб наблизитися до таємниці життя».
З 2000 року було опубліковано кілька поетичних збірок, наприклад у видавництві ATHENA: 2012-й Blаtter einer Rose («Листя троянди»), вірші; 2016-й Alles in den Augen («Все в очах»), вірші; 2021-й Singen uber den Dachern («Співи над дахами»), вірші.
Переклад: Владислава Ільїнська
Кожного разу,
коли я
заходжу на кухню,
лежить
ще одна пелюстка троянди
на кам’яній підлозі
пелюстка за пелюсткою
пісочний годинник
троянди
Філіпп Герольд (Philipp Herold, народився в Гайдельберзі у 1991 році) пише і декламує. Він є автором та виконавцем (перформером), дворазовим віцечемпіоном з поетичного слему німецькомовного регіону та співзасновником колективу Verschwende deine Lyrik! («Витрачай свою поезію!»).
За останні 15 років він виконав свої вірші на сцені понад 1000 разів — від театрів Schauspielhaus Hamburg і Volksbuhne Berlin до Staatsoper Hannover, Alte Oper Frankfurt, Theaterhaus Stuttgart та Schauspielhaus Zurich.
У 2018 році він видав свою книгу Alles zu seiner Zeit («Всьому свій час»), а у 2021 році вийшов EP Von hier an («Звідси»). У 2022 році він здобув Гессенську премію з розмовного жанру (Hessian Spoken Word Prize), а у 2023 році був мистецьким резидентом у місті ЮНЕСКО Барселоні.
Переклад: Михайло Сон
Коли у розширеній
періодичній системі
деякі окремі елементи
так добре розуміють
один одного
що наближаються
і намагаються
злитися між собою
поки молекули
не з’єднуються
і не створюють нові
структури
які ніжно поєднуються кінцівками
поки не вплітаються
одна в одну
щоб об’єднатися як ніколи раніше
тоді це хімія
Сільвана Маріянович народилася в Мостарі, а нині живе і працює в Гайдельберзі.
У 2019 році вона опублікувала свою першу збірку віршів Heidelberg у белградському видавництві Mali Vrt. Друга поетична збірка, Vrelo, вийшла у 2024 році у видавництві Povelja в Кралєво, Сербія. Того ж року німецький переклад її першої роботи, Heidelberg, був опублікований видавництвом Eta Verlag у Берліні.
Її вірші публікувалися в літературних журналах і на численних поетичних порталах. Твори Сільвани Маріянович перекладено словенською, німецькою, албанською та англійською мовами. У Гайдельберзі в 2021 році вона увійшла до короткого списку номінантів на премію «Автори Гайдельберга» (Heidelberg Authors’ prize).
Переклад: Анна Стремінська
***
Приходячи о другій годині ночі,
вони зачиняють вікна, вимикають опалення,
вивантажують у темряву важке каміння.
Ти не встаєш,
а вистрибуєш з ліжка,
відкриваєш вікна,
вмикаєш опалення і лампу.
Вони, спритні гіпнотизери, миттєво переконують тебе — всесвіт
може бути тісним,
як вовняний светр після прання при 40 градусах.
Твоє серце —
маленька пташка,
що б’ється головою
об стіну.
Нероби
сідають після добре
виконаної роботи
на твоє ліжко і питають,
чи можна їм закурити.
«Так, будь ласка»,
говориш ти і чекаєш
тільки на вогник
сірника,
щоб хоч на мить
побачити їхні обличчя
у темряві.
Міріам Таґ (Miriam Tag) — поетеса, соціологиня та філософиня (кандидатка наук), яка працює на перетині літератури, мистецтва та екологічних гуманітарних наук.
Вона є лауреаткою Гайдельберзької премії для авторів 2019 року (Heidelberg Authors’ Prize) та стипендіаткою Merck Textwerkstatt Darmstadt / Центру нової літератури 2021 року. Була номінована на низку премій, зокрема: Мюнхенську поетичну премію (2021), Дрезденську поетичну премію (2021), Меранську поетичну премію (2024), Irseer Pegasus (2025).
Бере участь у численних виставках (Музей мистецтв Ліхтенштейну, Художня галерея Дармштадта, Музей Гаус Сінклер). Вона є художньою керівницею Планетарного фестивалю мистецтв (Planetary Art Festival).
Її перша поетична збірка liebestier («любовна тварина») була опублікована у 2023 році видавництвом Aphaia (Мюнхен). Серед інших публікацій: Who experiments (у збірці Nature Writing, Фонд мистецтва та природи, 2023), neues gras (у збірці «Вірші та проза для виставки Парламент рослин II», Музей мистецтв Ліхтенштейну, 2023), Gaia-Glottie (у збірці Apocalypse & Apathy, видавництво transcript, 2025), Intimate Attraction (у збірці Implications: Michel Serres and the Environmental Humanities, видавництво Bloomsbury, 2025), Fiery (у збірці Climatic Subjects, видавництво transcript, 2025).
Переклад: Марія Галіна
один, ніби камінь
між долонь моїх,
складених сердечком
два злітають
просто у нікуди
три вибудовують
рівновагу
проти забуття —
один чинить опір
один здається
один пам’ятає
чотири розлітаються
на всі вітри
у пошуках притулку
ще один в самісінькій середині
тягне їх за рисочки прицілу
останній розповідає:
до вашої квартири
на Італійській
чи принесли ви тієї весни
птаха, майже туди,
де лише кілька тижнів тому
тендітне биття
раптово припинилося
крихітні крильця
складаються всередину
та вперед
щонайближче до серця —
ані тринадцятого закляття, ані прокляття —
лише спогад про щось маленьке
важливе
у величезному забутті
Ральф Дутлі (Ralph Dutli) народився у 1954 році в Шаффгаузені (Швейцарія), з 1982 по 1994 рік жив у Парижі, а відтоді мешкає в місті літератури ЮНЕСКО Гайдельберзі. Він є поетом, романістом, есеїстом і перекладачем.
Його роман «Остання подорож Сутіна» (Soutines letzte Fahrt) здобув кілька літературних премій і був перекладений багатьма мовами, зокрема й українською (Видавництво Books / «Книги XXI», Чернівці, переклад Христини Назаркевич, 2017).
Переклад вірша Maibanner («Травневий стяг») походить з «Антології» сучасної німецькомовної лірики зі Швейцарії в українських та російських перекладах, виданої Євгенією Лопатою (Meridian Czernowitz, 2021). Переклад українською мовою здійснив Петро Рихло.
Переклад: Євгенія Красноярова
я стільки вигадав для тебе
нагод нещастя
сміттєзвалища
там ти лежиш
незаржавілий посеред
пишнот раптових
парадизів, які нібито померли
істина тонкіше!
тонкіш за волосину? Воістину
це так, якщо кохаєш
я надто довго годував ідиліка
сміттям у кам’яній домівці і він дурить мене квітом
строгої Поезії
До зустрічі в наступному місті літератури!