«Перлина Одеси»

Виставковий проєкт під такою назвою, присвячений Одеському національному театру опери та балету, розпочав свою роботу в галереї «Золотий янгол» (Італійська, 51). Готувалася «Перлина Одеси» два роки зусиллями митців з різних міст України та Молдови.

Громадська організація спілка митцiв «Берег Овiдiя» на чолі з головою Володимиром Левчуком та заслуженим художником України Михайлом Пархоменком влаштувала виставку та видала вже п’ятий альбом серії «Архівна Одіссея». В цій книзі, окрім репродукцій картин, є статті про митців та наукове есе музикознавця Наталі Остроухової.

— Особливості виставки полягають у тому, що ми тут бачимо не стільки архітектуру театральної споруди театру, скільки життя самого театру, — зазначив на вернісажі Володимир Левчук. — Будівля — це прекрасно, це витвір архітекторів, але на цих картинах ви майже не побачите загального вигляду театру, зате опинитесь за лаштунками. Тут показані театральні майстерні, про існування яких мало хто знає, однак вони дуже важливі. На те, наскільки швидко ми могли закінчити цю роботу, впливала війна. Наталя Володимирівна Остроухова проходить у нашому альбомі як кандидат мистецтвознавства, але на сьогодні вона вже захистила докторську дисертацію, з чим ми її вітаємо.

— Ця чудова книжка не має аналогів, — каже Наталя Остроухова. — У своїй роботі я шукала реперні точки історії українського репертуару нашої опери.

Одеський загін морської охорони вже тривалий термін дружить з митцями, які часом малюють і бойові будні. Багато художніх робіт вже подарували бійцям, і тепер новий альбом теж передадуть до загону. А Володимиру Левчуку від Одеського загону морської охорони дісталася подяка за активну діяльність, вагомий внесок у наближення перемоги, активну громадську позицію, патріотизм та участь у житті частини.

Робота Оксани Дмитрієвої «Одеський оперний театр» стала візитівкою виставки, на ній бачимо ложі та публіку у старовинному вбранні, яка з нетерпінням чекає перших звуків. Вишукана старовина надихнула й Дмитра Станіславчука («Біля парадного під’їзду»). Марія Тертична зобразила просторий декораційний цех театральної майстерні, Надія Фомічова — сцену з опери «Катерина». Картина Стелли Мунтян «Люстра» показала хвилюючий момент, коли сяючу люстру у глядацькій залі опускають, аби привести до ладу та поміняти лампочки. Олена Антипенко з Калаглії надала на виставку дві картини: «Класичний балет» та «Смарагдове місто» (є така барвиста дитяча вистава в репертуарі нашого театру). Тетяна Тоарка зробила портрет молодої дівчини, яка проливає світло на сцену («Світлооператор»); Ігор Летинський написав сцену першого після початку повномасштабного вторгнення концерту оперного оркестру під відкритим небом («Музика перемоги»). А фрагмент славнозвісної завіси відтворила в техніці тиснення по оксамиту Тетяна Іванова.

— Готуючи цей проєкт, я зробив для себе висновок, що всі художники — добрі люди, — резюмував Михайло Пархоменко. — Вони створили добрі роботи. Моя картина із зображенням пожежі першої будівлі Міського театру, яка трапилася 2 січня 1873 року, нібито має бути сумною. Проте подія, що трапилася, була на краще, якби не ця пожежа, там би досі Бог знає, що стояло. А після пожежі побудували таку красу. В оперному театрі сьогодні працює майже 700 чоловік, величезний колектив, директорка назвала його одного разу в розмові «вуликом». Це і справді вулик: внизу якісь люди роблять опалення, нагорі роблять освітлення… На цій виставці ви не побачите жодного портрету народного або заслуженого артиста. Ми не забули про цих чудових людей, але показати когось одного було б несправедливо, а всіх не вийшло б. Кожен художник в міру своїх сил, доброти та душевної глибини розкрив тему опери, за що я вдячний. Наступна тема: життя греків, які залишили слід у житті нашого міста.

Софія ЛЕВКОВИЧ. Фото Сніжани ПАВЛОВОЇ