|
|
   |
Проєкт створено офісом «Одеса — місто літератури ЮНЕСКО» та реалізується за кошти, зібрані містом літератури Рейк’явік у межах читань, ініційованих містом літератури Мілан «Не просто слова» (Not Just Words). Читання для Одеси 24 лютого 2024 року.
Офіс «Одеса — місто літератури ЮНЕСКО» продовжує знайомити одеситів з проєктом «Поезія в містах літератури».
Ця публікація циклу присвячена місту літератури Мілан (Італія), завдяки якому цей проєкт став можливим. Нагадаємо, що наш проєкт розрахований більш, ніж на рік, коли ми знайомитимемо вас із зразками сучасної поезії в сестринських містах літературної підмережі.
Нагадаємо історію проєкту. 24 лютого 2024 року, на другу річницю повномасштабної російської агресії, місто літератури Мілан запропонував колегам літературної підмережі ЮНЕСКО долучитися до ініціативи «Читання для Одеси» («Не просто слова») — Reading for Odesa (Not Just Words) на підтримку Одеського літературного музею, який через обстріли був змушений зачинитися для відвідувачів. Цю ініціативу підтримали 15 міст літератури, зокрема: Манчестер (Велика Британія), Любляна (Словенія), Мельбурн (Австралія), Ліллехаммер (Норвегія), Ноттінгем (Велика Британія), Кухмо (Фінляндія), Квебек (Канада), Краків (Польща), Рейк’явік (Ісландія), Яси (Румунія), Тукумс (Латвія), Ексетер (Велика Британія), Вроцлав (Польща) та Едінбург (Шотландія).
Ми розуміли, що в річницю початку повномасштабного вторгнення місто може знов стати ціллю масованої ракетної атаки. Але вирішили для себе, що Одеса на знак вдячності нашім друзям також долучиться до читань. І саме в Одеському літературному музеї. На вечорі, який ми провели разом з нашими слухачами, лунали вірші поетів чотирьох поколінь.
Сьогодні міста літератури ЮНЕСКО відіграють ключову роль у підтримці української літератури, надаючи авторам можливості для участі у фестивалях, перекладів та резиденцій, що сприяє їхньому визнанню на міжнародній арені.
Проєкт спрямований на створення культурного мосту вдячності та взаємодії, поглиблюючи розуміння культури міст літератури та сприяючи двосторонньому обміну. Ініціатива прагне перетворити підтримку на взаємне збагачення, створюючи середовище для вільного обміну книгами, ідеями та традиціями.
Газета «Вечірня Одеса» за допомогою технологій доданої реальності знайомить читачів з унікальним звучанням мов міст літератури, підтримуючи цілі проєкту. Щиро дякуємо місту літератури Мілану за неоціненну підтримку української літератури та сприяння культурному обміну!
А зараз я маю задоволення передати слово Уго Полетті — італійцю з міста Мілану, який живе і працює в Одесі, любить наше місто та ще в 2019 році заснував англомовне видання про події в Україні та Одесі — The Odessa Journal. І це дуже символічно, що сьогодні ми маємо можливість почути думку гідного представника країни, яка свого часу стала важливою частиною формування та забудови нашого міста — вільнолюбної Одеси, її естетики та етики існування.
Майя ДІМЕРЛІ. Голова офісу «Одеса — місто літератури ЮНЕСКО»
Уго Полетті:
— Є приказка, яку одесити люблять повторювати: «Одеса — не перше місто України, але й не друге». Це прислів’я відображає дух міста, яке колись було домінуючою силою як у культурному, так і в комерційному плані. Але те саме прислів’я можна застосувати й до Мілана, який своєю економічною могутністю та культурним престижем (варто лише згадати театр Ла Скала та його університети) часто затьмарює італійську столицю. Обидва міста протягом століть плекали особливий дух свободи та культурних новаторств.
І це безпосередньо відображається на поезії, літературі та музиці.
Мілан, місто з населенням понад один мільйон осіб, є серцем одного з найбільших мегаполісів Європи, а також другим за величиною університетським містом Італії, яке генерує приблизно 10% ВВП країни. Основними рушіями розвитку міста є фінанси, освіта та креативні індустрії, серед яких Мілан здобув міжнародну славу завдяки моді та стилю, архітектурі, дизайну, розвагам і рекламі.
Мілан завжди мав довгу та багату літературну традицію та динамічну видавничу сферу. Це місто стало батьківщиною видатних авторів, приймало лауреатів Нобелівської премії, таких як Даріо Фо, а також письменників з інших регіонів Італії та світу, зокрема Стендаля та Хемінгуея. У Мілані зароджувалися й розвивалися найбільші національні видавництва, і досі тут розташовані провідні італійські видавничі групи, важливі національні газети та перша національна літературна агенція.
Спираючись на цю традицію, Мілан має значний досвід в організації міжнародних подій для літераторів і видавців, літературних фестивалів і книжкових ярмарків, таких як BookCity та Bookpride, а також літературних журналів і блогів, нагород для нових талантів, шкіл і курсів креативного письма, програм для молодих письменників і читачів. Традиція співпраці між державним і приватним секторами в політичному та культурному житті сприяла створенню кількох партнерств, найважливішим з яких є Міланський пакт про читання — інструмент, спрямований на відновлення цінності читання як невід’ємної частини нової концепції громадянства.
У 2015 році місто також відіграло ключову роль у створенні Le Cittа del Libro («Міста книг») — італійської мережі, яка об’єднує міста з програмами, що сприяють розвитку літератури та читання як засобу підвищення якості життя.
Стефано Парізе є директором департаменту бібліотек муніципалітету Мілана з 2014 року. Бібліотекар за фахом із 1988 року, він очолював культурний центр Cascina Grande в Роззано (2000—2006) і був генеральним директором Fondazione Per Leggere — Biblioteche Sud Ovest Milano (2006—2011).
З 2005 по 2008 рік він координував Національну комісію публічних бібліотек, а з 2008 по 2011 був членом Національного виконавчого комітету та національним президентом Італійської бібліотечної асоціації (2011—2014). Він також обіймав різні міжнародні посади, будучи членом виконавчого комітету (2015—2018) і віцепрезидентом (2018—2021) EBLIDA, а також членом Європейського регіонального відділу IFLA (з 2021 по 2025 рік).
Стефано Парізе є координатором програми ЮНЕСКО «Мілан — креативне місто літератури» та науковим директором проєкту Європейської бібліотеки інформації та культури (BEIC), що наразі будується в Мілані.
Його професійні інтереси охоплюють широкий спектр питань: від політики підтримки читання до співпраці між бібліотеками та управлінням культурними установами, він є автором монографій і статей з бібліотечної справи.
Побажання Стефано Одесі:
«Сподіваюся, що місто Одеса зможе повернути свою колишню славу, і що її література знову розквітне в мирний час. Мілан і надалі буде підтримувати всіх вас».
...і знайомимося з поетами міста
Еліза Б’яджині — авторка кількох поетичних збірок, серед яких L’Ospite (Einaudi, 2004), Fiato. parole permusica (D’If, 2006), Nel Bosco (Einaudi, 2007), The guest in the wood (Chelsea editions, 2013 — «Нагорода за найкращу перекладену книгу 2014 року»), Da una crepa (Einaudi, 2014), The Plant of Dreaming (Xenos books, 2017), Depuis une fissure (Cadastre8zero, 2018; Prix Nunc 2018), Filamenti (Einaudi, 2020), Filaments (Le Taillis Pre, 2022), TRАDAR (Bоkforlaget Edda 2023), Filaments (Saldonar, 2024), L’intravisto (Einaudi, 2024) та Ur en spricka (Lejd, 2025).
Її вірші перекладено п’ятнадцятьма мовами. Вона також перекладала твори сучасних американських поетів для журналів, антологій та повних збірок (NuoviPoeti Americani Einaudi, 2006), а також добірку віршів Пауля Целана. Вона викладає письменницьку майстерність в Нью-Йоркському університеті у Флоренції (NYU Florence) та є художньою керівницею міжнародного поетичного фестивалю Voci Lontane, Voci Sorelle.
Переклад: Анна Стремінська
яке крило накриє мене вночі?
я не почула стукіт і зараз
тінь кружляє,
пройшла мембрану фіранки
у кімнаті, яка існує для себе самої,
тут,
в безлюдному місці,
де каміння
пронизане жилами плоті, тут
серед безлічі спогадів
Джанкарло Консонні (Мілан, 1943) — поет, художник, історик та урбаніст, почесний професор міського планування в Міланському політехнічному університеті. Він є автором поетичних збірок: Viridarium (Scheiwiller, 1987), In breve volo (Scheiwiller, 1994), Vus (Einaudi, 1997), Lui (Einaudi, 2003), Filovia (Einaudi, 2016), Pinoli (Einaudi, 2021) та Il conforto dell’ombra (Einaudi, 2025).
Переклад: Анна Маліцька
Якби ти була квіткою,
Я був би метеликом,
Якби ти була хвилею,
Я був би піною,
Якби ти була леготом,
Я був би листям,
Якби ти була річкою,
Я був би гирлом,
Якби ти була крівлею,
Я був би ринвою,
Якби ти була голосом,
Я був би відлунням,
Якби ти була вільшанкою,
Я був би тобі черв’яком чи
Ягодою,
Якби ти була феєю,
Я був би демоном*,
Якби ти була жайвором,
Я був би небом,
Якби ти була тишею,
Я був би піснею.
*в оригіналі: Фарфарелло (іт. Fafarello) — крилатий демон, який фігурує у «Божественній комедії» Данте Аліг’єрі та у ряді інших творів.
Луїджі Баллеріні — поет, есеїст і перекладач, який викладав сучасну та новітню італійську літературу в Нью-Йоркському університеті, Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі та Єльському університеті. Він перекладав книги американських авторів, зокрема Мелвілла, Вільяма Карлоса Вільямса, Гертруди Стайн та інших американських поетів. Зібрання його віршів було опубліковано в колекції Oscar видавництва Mondadori у 2016 році. Також він є автором гастрономічно-філософського есе Le anguille di Leonardo («Вугрі Леонардо», 2025).
Переклад: Олександр Хінт
кожен потім читає,
як забажає, або як його навчали,
зліва направо або навпаки, або розгортаючи плуг
спочатку в один бік, потім
у протилежний,
щоб не розбитися вщент
об дилему серця в долоні,
хліба, який забирають у когось з рота, або сорочки,
яку теж знімають, але вже
з себе, і все це з метою
пов’язати хвилі ентузіазму з хвилинами апатії,
рецидивами жаху, виснажливими вимогами конкретики
у питанні, що треба просити, знання чи володіння
***
Чи була воля Божа
на покращення після Першої світової?
Повернення неможливої компенсації? А гра
в здогадки «що буде
знаряддям вбивства»,
чи стала вона хитрішою?
А процедура
подання заявки на безповоротний кредит, чи була
схожа з профілем Юди в «Таємній вечері» Леонардо?
***
безсумнівно, ти не хочеш, щоб знов я відчув відчайдушний біль,
хочеш, щоб емоція походила з того, що зроблено,
не з марнославства, а з прямої сприйнятливої дії, як-от,
результат галюцинації, що, зокрема, є еквівалентом
передчуття, проєкту у розпалі, безперервної хірургії
і, разом з тим, вічно відкладеного тосту на святі
Paola Лорето народилася в Бергамо (Італія) і викладає американську літературу в Міланському університеті. Вона є авторкою шести поетичних збірок, а також кількох невеликих збірок і артбуків, які відзначено різними преміями та нагородами. Її вірші перекладено англійською, іспанською, португальською та польською мовами. Її остання збірка — Miei lari («Мої лари», Marcos y Marcos, 2024).
Переклад: Анна Стремінська
У наступному житті
ми матимемо дім: ти і я.
Город і сад.
(Чорний інжир, клен червоний.)
Земля на руках,
земля на наших тілах.
У домі тріщатимуть дрова
з лісу, по якому будемо гуляти.
Білий,
але без глазурі.
У наступному житті
ми матимемо дитину
кудлату і чорну,
пристрасну, дику.
Ми не будемо нічого боятися.
Кінець залишимо іншим.
Ми почнемо.
з будинків зовсім порожніх.
До зустрічі в наступному місті літератури!