|
|
   |
Вже друга конференція «Одеські колекції» відбулася в галереї ArtOdessа в Літньому театрі Міського саду. Арт-директор галереї Катерина Піменова згуртувала співтовариство колекціонерів, культурологів, мистецтвознавців та арт-менеджерів Одеси, яке має потребу колегіально та всебічно обговорювати збирання, збереження, вивчення, експонування та популяризацію художніх колекцій.
Оскільки Одеса є невичерпним джерелом найцікавіших артефактів та творів мистецтва, які містять історичну та культурологічну значущість для майбутнього, колекціонери надають перевагу місцевому колориту. Так, Анатолій Дроздовський, зокрема, збирає дореволюційні формені гудзики та пломби (поштові та митні). Олександр Костогриз зібрав чимало емальованих міських табличок та інших артефактів ХХ століття, які стали основою його, так би мовити, домашнього музею, куди можна потрапити за попереднім записом.
У межах панельних дискусій колекціонери поговорили про нюанси музеєфікації та експертних оцінок, що їх нині легко зробити за допомогою бюро «Артлаб», науковий підхід, вже надійніший за мистецтвознавчий, про що розповів Юрій Балашов.
Квартирне питання непокоїть муніципальний Музей приватних колекцій імені Олександра Блещунова. За кордоном існує така практика: будуються музеї саме під колекцію. Ми про таке можемо поки що лише мріяти. Олександр Володимирович тримав своє зібрання там, де проживав, а це особняк, побудований у 1832 році. Звісно, у фондах цього музею є предмети й зовсім екзотичні, вони взагалі могли не потрапити до Одеси, якби не Блещунов. Про це також мають знати. Музей отримує гранти різного напряму, наприклад, грант на виставки, на випуск поліграфічного видання та на оцифрування колекції. Минулого року тут оцифрували кращі предмети порцеляни. Зараз у музейників є грант від Гьоте-Інституту на оцифрування колекції туркменських прикрас та створення онлайн-каталогу.
З 204 музейних установ України було всього 15 переможців, і саме Дім Блещунова серед них. Це потужний результат та величезні гроші, яких нема у держави, у міста.
На творах із різних колекцій базується фонд Музею сучасного мистецтва Одеси, про що розповів його директор Семен Кантор.
— Музей є вітриною колекції, — каже Семен Борисович. — У нас еталонна, повна колекція відеоарту. Нам зараз дали на експонування твори з колекцій Михайла Рашковецького, Даши Чечушкової. Виставкові площі невеликі, ми створили сховище на вулиці Грушевського (основна частина, як і решта музейних колекцій, під час війни знаходиться у безпечному місці). В Німеччині є структура, в якій митці та колекціонери можуть зберігати свої експонати. Радий був би з міською владою обговорити цю тему, вона назріла, якщо ми бажаємо бути культурним європейським містом.
Цікавими думками обмінялися також Лінда Страутман, Юрій Балашов, Віталій Лісничий, Тетяна Щурова, Олена Яворська, Віра Фенелонова, Олександр Якимчук та інші культуртрегери, так чи інакше причетні до місії колекціонування. Наразі створюється спеціалізований часопис, в якому оприлюднюватимуться інтерв’ю з провідними колекціонерами, і це стане ще одним кроком до популяризації колекціонування.
Марія Гудима. Фото Степана Алекяна