|
|
   |
Проєкт створено офісом «Одеса — місто літератури ЮНЕСКО» та реалізується за кошти, зібрані містом літератури Рейк’явік у межах читань, ініційованих містом літератури Мілан «Не просто слова» (Not Just Words) — читання відбулися для Одеси 24 лютого 2024 року.
Офіс «Одеса — місто літератури ЮНЕСКО» починає знайомити одеситів з проєктом.
Перша публікація циклу присвячена місту літератури Рейк’явіку (Ісландія), завдяки якому цей проєкт став можливим. Протягом року ми знайомитимемо вас із зразками сучасної поезії в сестринських літературних містах, з якими Одеса пов’язана з 2019 року, коли наше місто увійшло до мережі креативних міст ЮНЕСКО в номінації «Література».
З початку повномасштабного вторгнення міста літератури ЮНЕСКО відіграють надзвичайно важливу роль у підтримці та просуванні української літератури на міжнародній арені. У цей непростий час, коли Україна бореться за свою свободу, ці міста стають справжніми амбасадорами нашої культури, допомагаючи українським письменникам отримати заслужене визнання та донести свої голоси до широкої аудиторії.
Підтримка, яку надають міста літератури ЮНЕСКО — запрошення на фестивалі, допомога з перекладами, організація резиденцій, — є життєво важливою. Вона допомагає нашим авторам долати кордони, знаходити нових читачів і зберігати свій голос у глобальному культурному просторі.
Завдяки діяльності міст літератури ЮНЕСКО українська література отримує відомість і визнання, що є критично важливим для збереження та розвитку нашої національної культури. Це не лише сприяє просуванню окремих авторів, а й формує позитивний імідж України як країни з багатою культурною спадщиною та сучасним літературним життям.
На жаль, в Україні про діяльність наших колег з міст літератури ЮНЕСКО, їхню культуру та літературу відомо ще дуже мало.
Тому наша ідея — це не просто проєкт, це своєрідний міст культурної вдячності та взаємодії. Це потужний спосіб висловити щиру подяку містам літератури ЮНЕСКО за їхню неоціненну підтримку української літератури та письменників й налагодити ще тісніший, двосторонній обмін.
Цей проєкт має на меті перетворити цю підтримку на взаємне збагачення. Розкриваючи українцям культуру та літературу міст літератури, ми хотіли б не лише поглибити розуміння їхньої благородної місії, а й закласти фундамент для міцних та плідних партнерств. Це про створення середовища, де книги, ідеї та культурні традиції можуть вільно подорожувати, надихаючи та об’єднуючи людей.
Ми щиро сподіваємося, що завдяки нашій ініціативі, культурний та літературний обмін між нашими містами та країнами стане більш динамічним та наповненим новими відкриттями.
Висловлюємо щиру подяку нашому інформаційному партнеру «Вечірній Одесі» за безцінну підтримку проєкту. Завдяки технологіям доданої реальності, які використовує газета, ви можете не тільки прочитати переклад віршів українською, але й побачити як автори читають свої твори мовою оригіналу. І це чарівним чином допомагає досягти однієї з ключових цілей нашого проєкту — познайомити аудиторію «Вечірньої Одеси» з унікальною красою та розмаїттям фонетичного звучання мов міст літератури ЮНЕСКО.
Майя ДІМЕРЛІ. Голова офісу «Одеса — місто літератури ЮНЕСКО»
Тож починаємо наше знайомство.
Рейк’явік отримав статус міста літератури ЮНЕСКО у 2011 році, ставши першим неангломовним містом, що отримало цей титул. Література перебуває в центрі ісландської культури понад тисячу років, від середньовічних саг до сучасної вибухової літературної сцени.
Рейк’явік плекає своїх письменників та читачів через жваву мережу бібліотек, видавництв, книгарень та літературних фестивалів. Міські пейзажі, історія та багаті традиції оповідання продовжують надихати на творчість та інновації. Рейк’явік приділяє значну увагу багатомовності, свободі вираження та міжнародній співпраці. Як місто літератури, він активно підтримує місцевих авторів, вшановує світові літературні голоси та сприяє літературній освіті на всіх рівнях. Його дух глибоко вкорінений у вірі, що історії формують як ідентичність, так і спільноту.
К’яртан Маур Оумарссон обійняв посаду менеджера проєктів Рейк’явіка — міста літератури ЮНЕСКО у 2020 році. Він здійснює нагляд за місцевими та міжнародними літературними проєктами, включно з міжнародною програмою резиденцій та управлінням літературним будинком Грьондаля. Він також є основною контактною особою міста літератури Рейк’явік для ЮНЕСКО. Раніше він був викладачем літератури, кіно та культурології в Університеті Ісландії.
Побажання К’яртана Одесі: «Бажаю Одесі — місту літератури міцного миру, сили та подальшого визнання як життєво важливого порту ідей, культури, спадщини та міжнародної дружби.
Анна Роус Аурнадоттір народилася в Сельфоссі, Ісландія, у 1998 році. Вона має ступінь бакалавра з літератури та креативного письма, а наразі здобуває ступінь магістра з літератури в Університеті Ісландії. Вона є однією з чотирьох учасниць поетичного колективу MUKK. У 2025 році Анна отримала поетичну нагороду Ljóðstafur Jóns úr Vör за свій вірш Skeljar.
Переклад: Михайло Сон
якщо повзти
каналізаційними трубами
все далі і далі
ти зрозумієш
всі будинки стоять біля моря
іноді
присівши на холодний фаянс унітазу
вона чує
крики чайок
з раковини
і згадує історію про моряка
якому наворожили смерть у морі
як він кинув весла
як пішов углиб суші
все далі і далі
як забув слова риба і молюски
як з підозрою дивився
на вологе каміння
що зустрічалося
на його шляху
поки одного разу
заснувши на вахті
він не запропонував притулок
двом людям
які зазнали
корабельну аварію
вона думає про те
як вони знімали свої мундири
немов устриці скидають свої раковини
як всю ніч
з них стікала вода
на підлогу
як у ній на світанку
відбивалось
нерухоме обличчя
моряка що вдивляється у калюжу
жити
це як засинати на вахті
померти
це як заснути на вахті
вона обмірковує це
та намацює сенси
як равлик
що повзе по черевику
як жінка
якій наворожили смерть від хвиль
але вона все одно
переїжджає в раковину
свого будинку
біля моря
Бринья Г’яльмсдоттір — поетеса та письменниця з Ісландії. Бринья є лауреаткою поетичної премії Ljóðstafur Jóns úr Vör 2022 року та премії Вігдіс Фіннбогадоттір за заохочення. Її роботи перекладено шістьма мовами, вони з’являлися в різних літературних журналах та антологіях. Okfruman («Зигота»), її перша поетична збірка, була номінована на Ісландську жіночу літературну премію (Fjöruverðlaunin) і отримала нагороду «Поетична книга року» від Ісландської премії вибору книгопродавців. Друга поетична збірка Бриньі, Kona lítur við («Жінка озирається»), вийшла у 2021 році і тепер доступна англійською мовою в перекладі Рейчел Бріттон. Нова книга Бриньі — роман Friðsemd («Земля, що загинула»).
Переклад: Марія Галіна
Жінка каже: з мене досить
Каже:
Ти ж знаєш, що я терпіти не можу,
коли ти вивалюєш повні відра риб’ячих тельбухів
на парковку, ані
коли ти виплескуєш свій нічний горщик з третього поверху,
знаючи, що я стою
під вікном і зовсім
не чекала
на те досі вже до речі отої зупи
яку я налила саме тобі
залишилося ще багато
і я не хочу вирішувати
що з нею робити
вилити чи доїсти
Тільки тому що ти просиш мене потримати ложку
Поки лежиш там
Мов слимак
Їй відповідають:
Зітханням
тим, що підносить
ополоники до губ
втягує їх до відкритого рота
вивалює язик
аж до підборіддя
щоби довести
що все це було проковтнуто
Інгоульфур Ейрікссон (1994) — романіст, поет і перекладач бродвейських мюзиклів. Він живе в Рейк’явіку, де викладає ісландську як другу мову.
Переклад: Євгенія Красноярова
Я дав собі обіцянку
поговорити з тобою,
коли допишу цю книгу.
Кожна сторінка,
яку я перегортаю –
це крок
до тебе.
Мабуть,
читатимеш мене,
як розгорнуту книгу,
мабуть,
подумаєш,
що зростав я на тих самих книжках,
що і інші,
мабуть,
я тільки обкладинка біла.
Але я прослухав курс з вивчення манускриптів
і знаю, що правда ховається
між рядків.
Одна з небагатьох речей, які я знаю.
Ще знаю, що в моїй бібліотеці
томів завбільшки,
ніж пристойно мати,
і серед чотирнадцяти книжок,
що я у вихідні купив,
розсердивши матусю,
ховаються
тобі цікаві книги.
Скажімо, збірка перекладів
твого улюбленого поета
(але я, чесно, не тому її купив),
а ще трактат
про відстань,
що між нами усіма.
Мене поклали
не на ту полицю,
і в каталозі Національної бібліотеки
зазначено, що я загублений,
а це не так.
Я просто шукаю
того,
хто віднайде мене.
Це ти, сподіваюсь.
Читай мене,
ніби розгорнуту книгу,
я повний поезій.
Педро Гуннлаугур Гарсія — ісландський письменник, народився в Лісабоні у 1983 році. Він відомий своїми гострими та інтроспективними творами, використанням магічного реалізму та дослідженням складності людських стосунків. Його роман «Легені» (Lungu, 2022) отримав Ісландську літературну премію та був перекладений кількома мовами.
Переклад: Владислава Ільїнська
Те, що прокидається
з ранком, завжди має продовження — очі, краплини
ширяючої роси в усіх своїх кольорах
темна ніч тримає губи зімкнутими
незбагненна в глибині, вона надсилає мені каміння заплутаності —
беззахисні, невимовні весняні квіти,
що проростають
на кам’яних урвищах
і в’януть, згашаючи факел,
не зворушений світом
схід сонця — важкий
як свинець
і ця темрява
шиплячи поглинає його
надія і ніч відвертаються од мене
сонце на листі в пошуках росту —
все викладено на аркуші переді мною
і погода залишає по собі сліди: черепи тварин, злиденність, виміряну
у відстанях і кишені, повні ключів, які я отримав
у позику
життя — це маленький день,
що прокидається
в іншому місці,
а тут зберігається образ обіймів
у саду, де всі вогні
погашено
і всі камені гладенькі
пом’якшені жалем —
сюди просочується
саме те, що колись було,
щоб чекати
До зустрічі в наступному місті літератури!